Жан-Крістоф Ґранже - Земля мертвих

— Тож ми можемо цілком зануритися в справу «Сквонка»?

Сток, яка тримала руки в кишенях (вона ніколи нічого не записувала), вирішила втрутитися:

— А що ми маємо робити?

— Я ж учора розповідав: тягар переклали на наші плечі — сподіваються надати справі поштовх.

— У нас є всі потрібні документи, — додав Людо. — Борнек з хлопцями добре попрацювали.

— Але можна зробити краще, — запевнив Корсо.

Група схвально промовчала: марнославство — головний рушій будь-якої війни.

— Докладаємо зусиль на 500 %, гаруємо вчотирьох над справою вдень і вночі, принаймні до понеділка. Якщо нічого не знайдемо, термін розслідування очевидного злочину закінчиться, нам призначать суддю, а тоді годі вже буде пройтися по гарячих слідах.

— Останній бій на захист честі? — усміхнулася Наталі.

— Точно. Всі бачили світлини жертви. Ми не можемо дозволити, щоб покидьок спокійно собі дрочив, пригадуючи все, що він накоїв, або намислив повторити свій подвиг.

Усі закивали. Корсо надихав.

— Отож, почнемо з нуля, збільшимо обсяг завдань. Вони опитали торгівців з вулиці, де мешкала Ніна? Перетрусимо цілий квартал. Вони проаналізували роздруківку телефонних розмов за останній місяць? Ми переглянемо за три. І таке інше.

Людо відірвався від комп’ютера.

— У якому напрямку шукати?

— Усе свідчить, що вбивство скоєне навмисно. Тобто злочинець так чи інакше був знайомий із жертвою.

— А за чверть години до смерті Ніна була живою.

Корсо не відповів на жарт.

— Слід шукати серед тих, з ким вона спілкувалася, близьких знайомих, а також людей, яких вона просто зустрічала на спектаклях або курсах.

— Чимала купа людей.

— Ось чому треба починати з її власного розкладу. Почвара накинув на неї оком, і то в найгірший спосіб. Він десь засвітився, маємо лише його відшукати. Прокрутимо плівку в зворотному напрямку, переглянемо кожний кадр.

Поліціянти перезирнулися: пишна промова, але все це відіб’ється на обсязі роботи — попереду сотні годин виснажливих, нудних опитувань. А насамкінець доведеться-таки дулю з’їсти…

— Хто і за що відповідатиме? — мляво запитала Барбі.

— Ти займешся телефонними роздруківками, рахунками, комп’ютером. Уважно передивись усі електронні листи, її зв’язки тощо. Зустрінься з нашими комп’ютерниками — можливо, удасться відновити стерті файли.

— Її ноутбука не було серед опечатаних речей.

Корсо погодився й скористався нагодою, аби підкреслити:

— Труп лежав без одягу, не знайшли ані торбинки, ані особистих речей. Може, це неважливо, або ж, навпаки, свідчить про те, що вбивця не хотів, щоб хтось надибав її щоденник. Тому слід дізнатися, кому вона дзвонила.

— Але хлопці Борнека вже все зробили.

— Я французькою говорю чи як? — підвищив голос Корсо. — Вони нічого не нарили, тож піщинка або давніша, або замаленька. Подзвони до оператора, перевершуй саму себе.

А тоді звернувся до Наталі, що стояла, спираючись на одвірок.

— Ти візьмеш на себе торговців, сусідів, найближчих знайомих. Далі розшириш коло: Ніна була натуристкою, прихильницею йоги, усіляких таких дурниць. Хтозна, може, той, кого ми шукаємо, був нудистом.

Жарту ніхто не зрозумів. Нехай. Цінність інструктажу вимірюється силою натхнення, яке вдалося передати військам.

— Ще одне, — звернувся він до Стокос. — Софі Серейс народили анонімно. Знайти її біологічних батьків тепер неможливо, але Борнек зробив запит щодо притулків та названих родин, де вона виховувалася. Подивися, може, там щось справді є.

— Гадаєш, слід копати так глибоко?

— Хтозна. Мотив може мати корені в дитинстві, через образу якоїсь іншої покинутої дівчинки.

Наталі навіть не поворушилася. Просторікування Корсо не справили на неї жодного враження.

Стефан повернувся в бік Ландремера.

— Людо, рушай знову в клуби, де вона працювала, подивися, чи немає там серед відвідувачів якихось пришелепкуватих. Перевір усі одноразові виступи. Вона часто ходила танцювати стриптиз на один вечір в різні клуби або до приватних осіб. Можеш там надибати купу людей… А ще попроси Крішну — хай пошпортається в базі Salvac; напевно там є дані про вбивства, скоєні у сяк-так схожий спосіб: з покаліченням або придушенням.

— Борнек…

— Вони шукали в Іль-де-Франс. Розшир межі Франції. Порийся в архівах, що існували до появи цифрових файлів. Розпитай старожилів. Копирсайся в папірцях. Чорт, схожі поранення, мабуть, траплялися в минулому, таке неможливо забути!