Жан-Крістоф Ґранже - Земля мертвих

— Які ваші обов’язки за фахом?

— Офіційно я звукооператор кінематографа.

— Я про вашу іншу роботу. Що стосується нинішньої справи.

Чолов’яга махнув головою, а тоді обвів поглядом суддів і присяжних, ніби хотів переконатися, чи всі його уважно слухають. Очевидно, це був його зоряний час.

— Я — організатор. Організатор забав.

— Докладніше.

— Я спонукаю клієнтів дати ширшу дорогу своїм бажанням, забути про забобони, нагляд суспільства.

— У вас багато… поціновувачів?

— Чимало. Я допомагаю знудженим подружжям, коханцям у хвилину скрути, закоханим, які шукають нові враження…

Делаж перервав:

— Як вони вас знаходять? З вами зв’язуються?

— Через інтернет.

— Як давно ви займаєтеся цією діяльністю?

— Років десять. Почав у клубах з обміну партнерів, там і здобув віддану клієнтуру. На жаль, держава не визнає такої діяльності. Ось чому я гарую додатково, тобто працюю артистом за тимчасовими контрактами…

У залі залунав сміх. Навіть Собєскі злегка усміхнувся. Що більше свідчень він чув на свою користь, то жвавішим ставало його обличчя.

— Того вечора, — провадив Делаж, — хто з вами зв’язувався?

— Діана Вастель. Пополудні.

— Коли точно ви прийшли?

— Опівночі.

— Філіпп Собєскі був удома?

— І клієнт був уже при роботі, якщо можна так сказати…

— Як саме ви мали втрутитися?

Абель скинув оком на Собєскі: чи можна говорити в суді про все? Корсо повірити не міг. У процесі розглядали подвійне вбивство, а цей «організатор забав» сумнівався, чи етично зраджувати таємниці професійного курвара.

На знак дозволу Собєскі йому підморгнув.

— Отож, мене покликали, аби мати інтимні стосунки з Філіппом, а сам він тим часом розважався з Діаною. Задум зрозумілий?

Голова мимохіть підтакнув. Клаудія сиділа неподалік і тішилася. Чи то слухачі зніяковіли, чи Абель так жартував, але всі вірили тому, що він патякав.

Тренер повідомив інші деталі та повністю підтвердив розповідь Діани Вастель. Своєрідну нотку його свідченню надавали історії про фалоімітатори, гелі-змазки й анальний секс.

Досі подруги Собєскі здавалися щирими, утім, кохання (чи якесь інше почуття) могло б збивати їх із пантелику, спонукати до брехні на допиті, або ж вони просто могли переплутати дати й розклад. Коли втрутився Абель, тон розповіді змінився: став безстороннім і неупередженим.

Прокурор і сторона обвинувачення почувалися ніяково й мовчали:

— Питань немає, пане Голово.

У Клаудії Мюллер їх теж не було. Місія виконана.

Корсо поглянув на високі вікна зали засідань: червоно-гаряче пополудневе світло нагадувало, що незабаром дебати закінчаться. Наближалася 18-та година — всі вже були виснажені.

Голова хотів оголосити кінець засідання, як раптом підвелася Клаудія Мюллер.

— Пане Голово, я б хотіла, аби прослухали ще одну особу для отримання додаткової інформації.

— Саме зараз?

— Він приїхав навмисно й мав би повернутися назад увечері.

— Хто ж він такий?

— Джим Делавей, його більше знають як «Little Snake» [96] Змійка ( англ. ). .

— Задля чого він мав би з’явитися в суді?

— Це той чоловік, з яким Філіпп Собєскі провів ніч з 6-го на 7 липня в Блекпулі.

Тепер уже підплигнув Корсо: звідки вона його витягла?

Галас пробіг залом, як брижі гладінню моря.

— Пане Голово, — втрутився Ружмон, — я протестую. Блекпульські події тут не обговорюються.

— Що ви скажете? — спитав Делаж Клаудію напрямки.

— Пане Голово, блекпульська справа не входить до процесуального порядку денного, але близько стосується дебатів. Зрештою, комендант Корсо не приховував, що присутність обвинуваченого в Блекпулі в ніч, коли сталося вбивство, є підозрілою.

Голова погодився:

— Отож?

— Вимагаю, аби ця підозра була знята з мого клієнта й більше ніяк не впливала на рішення суду присяжних.

— Гаразд.

Корсо очманіло витріщився на Джима «Змійку» Делавея, «першокласного смочка», мару, що Собєскі, як він думав, сам собі вигадав, людину-алібі, якого англійські поліціянти так і не спромоглися знайти. Як їй удалося відкопати хлопця, якщо жоден радар його не виявив? Запропонувала грошей? Заплатила приватно на місці? Що не кажи, а молодець .

Є ще одна можливість — свідка вона повністю підготувала, залучивши до справи якогось наркомана, ладного розповісти будь-що. Але Клаудія не з тих, що так ризикують. Корсо роздивлявся каланчу, що наближалася до поруччя, і, нарешті, впізнав молодика: саме з ним Собєскі з присмоктом цілувався у провулку педиків.