Джеймс Чейз - Весь світ у кишені

Коли Джипо застогнав, Блек схопив його й затрусив, розлючено шепочучи:

— Стули пельку! Надворі хтось є!

Джипо заціпенів і змовк.

Обоє чоловіків застигли в очікуванні, прислухаючись до будь-яких звуків.

Стукіт повторився.

Жестом Блек наказав Джипо лишатися на місці. Стискаючи пістолет у руці, він підповз до заштореного вікна. Тримаючись скраю, він визирнув крізь штору.

Біля дверей фургона стояв хлопчик років десяти. Він стукав, супився й витріщався на трейлер. У руці хлопчик стискав іграшковий пістолет, яким вказував на двері.

Спостерігаючи за ним, Блек вищирився.

Хлопчик був вбраний у джинси та картату біло-червону сорочку. На голові виднівся старенький солом'яний капелюх. Малий стояв босоніж і витріщався на фургон. На засмаглому обличчі читалося збентеження. Хлопчик довго роздивлявся трейлер, а тоді, прийнявши рішення, рушив уперед і поклав пальці на підвіконня, готуючись підстрибнути й зазирнути у вікно.

Джипо, побачивши налякане, але рішуче обличчя Блека, долучився до спільника біля вікна. Італійцю перехопило подих, коли він побачив хлопчика, і він швидко стиснув руку на зап'ясті Блека.

— Ні! — прошипів Джипо. — Не дитину! Ти збожеволів?

Блек вивільнив зап'ястя і розслабився, коли побачив, що хлопчику забракло сили піднятися на підвіконня. Той уже спустився і знову задумливо глянув на фургон. За кілька секунд він різко розвернувся й побіг назад стежиною, що вела вздовж озера.

— Думаєш, він нас почув? — стривожено запитав Блек.

— Не знаю, — відповів Джипо. Шок від несподіваної появи хлопчика враз привів його до тями.

— Він добряче налякав мене, — сказав Ед, витираючи обличчя долонею. — Сядь, Джипо, і розслабся. Може, я спробую дати раду тому клятому замкові?

— Ти? — обличчя Джипо відразливо скривилося. — Ні! Ти можеш знищити і першу цифру, якщо не маєш хисту. Тримайся від замка подалі!

Блек простягнув руку й схопив італійця за сорочку, добряче його трусонувши.

— Тож якщо я не зроблю цього, і ти цього не зробиш, як же ми відчинимо сейф? — запитав він голосом, сповненим люті.

— Ти ще не зрозумів? Ми не відчинимо його! Я вже три дні працюю над замком! Година за годиною. І що? Одна цифра відкрилася — і все. А в такому замку не менше шести цифр. Я маю знайти ще п'ять. Гаразд, може, за тиждень відгадаю другу. А може, і ні. Якщо вдасться, залишиться ще чотири. До того часу я збожеволію! Неможливо працювати при такій спеці! Неможливо! Я іду геть! Я більше не можу! З мене досить! Жодні гроші такого не вартують! Чуєш? Жодні гроші не вартують такого!

— Та закрийся вже! — люто зарепетував Блек. — Не починай спочатку!

Але він стривожився. Ед розумів, що італієць має слушність. Перспектива сидіти в цій духовці ще три чи чотири тижні жахала навіть його.

Джипо знову гепнувся на стілець. Він приклав долоню до зболілого обличчя й безнадійно зиркнув на циферблат.

— А ти міг би розрізати двері? — запитав Блек.

— Тут? Неможливо! Люди побачать полум'я крізь штори. А подумай про температуру! Трейлер може загорітися.

— А що, як ми відвеземо фургон у гори? Френк казав, що на таке, можливо, доведеться піти, і здається, він мав слушність, — сказав Блек. — Там ти зможеш працювати у відчиненому трейлері. Тоді буде добре, хіба ні?

Джипо витягнув хустинку й приклав до скривавленої щоки.

— З мене досить. Я хочу повернутися додому. Ніхто не може відчинити цей бісів сейф, ніхто!

— Мусимо поговоримо з іншими, — сказав Блек зі скреготом у голосі. — Де твоя витримка? За тими дверима — мільйон баксів! Мільйон баксів! Тільки подумай про це!

— Мені начхати, хай би там і двадцять мільйонів було, — тремтливим голос відповів італієць. — З мене досить, кажу тобі! Ти що, англійської не розумієш?

— Розслабся, добре? — Ед сів на підлогу. — Ми поговоримо з іншими.

Не знаючи про зрив Джипо, Джинні й Кітсон поверталися з покупками з містечка, що розташувалося за п'ятнадцять миль від кемпінгу.

Вони вирішили, що в місцевому магазинчику стало небезпечно закуплятися. Власник точно зауважив кількість їжі, яку вони брали, і може здогадатися, що це забагато як на двох. Тож тепер вони щодня їздили до містечка.

Останні два дні Джинні з Кітсоном постійно перебували в компанії одне одного. Дівчина досі міркувала, чи об'єднатися їй з Алексом, коли вони отримають гроші. Вона знала, що хлопець закоханий у неї, та й сама вона помічала, що юнак їй до вподоби. На відміну від Блека, небезпечним він не був, та й Джинні було затишно біля Алекса.