Маріо П’юзо - Хрещений батько

– Що трапилось?

Майкл зніяковіло відповів:

– Я так налився вином, що вже треба б і відлити. Не заперечуєш, якщо на хвильку вийду в туалет?

Чорними очима Солоццо вп’явся в Майклове обличчя. Він нахилився й брутально обмацав Майкла, шукаючи зброї. Майкл удав ображеного. Маккласкі коротко зауважив:

– Я вже його облапав. Я обшукав не одну тисячу молокососів. Він чистий.

Солоццо все це дуже не подобалося. Він не знав чому, але йому просто не подобалося. Він зиркнув на чоловіка, що сидів за столом навпроти них, і моргнув на двері туалету. Чоловік ледь помітно кивнув: мовляв, він перевірив, там нікого немає. Солоццо знехотя дозволив:

– Тільки не затримуйся довго. – У нього був собачий нюх, він нервувався.

Майкл підвівся й пішов до туалету. У пісуарі лежав брусок рожевого мила, прикріплений металевою сіткою. Зайшов у кабіну. Йому й справді треба було спорожнитися. Він упорався дуже швидко, а потім просунув руку за емальований зливний бачок і мацав, поки не наткнувся на невеликий пістолет, приклеєний стрічкою. Віддер його, пам’ятаючи слова Клеменци, що можна не боятися за відбитки на стрічці. Застромив пістолет за пояс штанів, застебнув піджак. Помив руки й примочив волосся. Потім витер відбитки пальців на ручці крана носовичком і вийшов із туалету.

Солоццо сидів, невідривно стежачи своїми чорними очима за дверима туалету. Його погляд виказував крайню настороженість. Майкл усміхнувся і сказав, полегшено зітхнувши:

– Тепер знову можу говорити.

Капітан Маккласкі вже уминав телятину зі спагеті, що йому принесли. Чоловік біля дальньої стіни, що також чекав у напруженні, тепер помітно розслабився.

Майкл знову сів за стіл. Він пам’ятав, що Клеменца радив не робити цього, а вийти з туалету й одразу стріляти. Але через якийсь інстинкт, а може, просто зі страху Майкл стримався. Він відчував, що досить зробити один необережний рух, як йому вже кінець. Тепер він почувався безпечніше. Очевидно, він таки добре перепудив, йому було приємно, що вже не треба стояти, бо жижки дрижали.

Солоццо нахилявся до нього. Майкл під столом розстебнув піджак і уважно слухав. До нього не доходило ані слова з того, що говорив чоловік. Це було якесь незрозуміле белькотіння. У голову йому так гучно бухала кров, що він не міг добирати суті слів. Під столом Майклова права рука потяглася до пістолета, застромленого за пояс, і витягла його. Цієї миті до столика підійшов офіціант, щоб узяти замовлення, і Солоццо обернувся до нього. Майкл лівою рукою відіпхнув від себе стіл, а його права рука з пістолетом опинилася майже навпроти голови Солоццо. Але у того була така загострена реакція, що він майже одночасно з рухом Майкла почав ухилятися вбік. Та Майкл був молодший, спритніший. Він умить натиснув на курок. Куля ввійшла якраз між оком і вухом Солоццо, а коли вийшла з другого боку, то на костюм офіціанта цвіркнула велика пляма крові зі скалками черепа. Інстинктивно Майкл зрозумів, що досить однієї кулі. Солоццо в останню мить повернув голову; і він побачив, що життя погасло в його очах, як полум’я свічки.

Збігла лише одна секунда, а Майкл уже крутнувся й наставив пістолет на Маккласкі. Капітан поліції дивився на Солоццо із флегматичним здивуванням, неначе те, що діялося, його зовсім не обходило. Здавалося, він не усвідомлював своєї власної небезпеки. Виделка з телятиною спинилася в його руці, і він тільки підводив очі на Майкла. І вираз його обличчя, і його погляд виказували таке самовпевнене обурення, неначе він чекав, що Майкл зараз здасться або кинеться навтікача. Майкл аж не стримав усміху й натиснув на курок. Цього разу постріл не вийшов, бо був не смертельний. Куля пробила товсту бичачу шию капітана, і той почав харчати, неначе ковтнув дуже великий кавалок телятини. З горла виривалося повітря з домішкою розпорошеної крові, яку він вихаркував із уражених легень. Холоднокровно й дуже повільно Майкл випустив ще одну кулю просто в маківку його сивого черепа. Здавалося, що повітря наповнилося рожевим туманом.

Майкл рвучко обернувся до чоловіка, що сидів під стіною. Той не зробив жодного руху, закляк, мов спаралізований. Він обережно поклав руки на стіл і відвернувся вбік. Офіціант задкував на кухню з виразом жаху в очах, вирячених із невірою на Майкла, Солоццо все ще сидів на стільці, повалившись боком на стіл. Важке тіло стягло Маккласкі додолу. Майкл випустив пістолет спочатку собі на ногу, а потім той нечутно скотився на підлогу. Він бачив, що ні чоловік під стіною, ні офіціант не помітили, як він упустив зброю. Він кількома великими кроками дійшов до дверей і відчинив їх. Машина Солоццо ще стояла біля входу, але водія не було. Майкл звернув ліворуч, за ріг. Спалахнувши фарами, до нього підкотила задрипана тарадайка, розчинилися дверцята. Він ускочив у машину, і вона помчала, скажено ревучи мотором. Майкл побачив за кермом Тессіо; його вродливе лице було ніби вирізьблене з мармуру.