Леонід Кононович - Довга ніч над Сунжею

— Він вас цікавить? — поспитався Джонсон.

— Ну, — обережно сказав Мурат, — в нас із вами однакове завдання! Ми хочемо…

— …ліквідувати його! — навпрямки скзав я. — Цей чоловік працює на російську розвідку. І зробив нам чимало капостей.

— Нам теж, — буркнув Джексон… Він ще трохи ковтнув коньяку й відкинувся на спинку крісла. — Послухайте, як вам пощастило взяти мене?

Я стенув плечима.

— Я — фахівець. Вбивати, калічити, брати живцем… в цім полягає моя професія. Чому це вас так дивує?

Джексон розплющив очі. Аж тепер в них з'явився отой небезпечний полиск, який свідчить, що перед тобою — справжній крутий командос, джентельмен удачі, авантюрист, якому море по коліна.

— Я прожив на світі тридцять п'ять років, — поволі сказав він. — Мені доводилося воювати майже в усіх гарячих точках…

— Значить, журналістика — це тільки прикриття? — швидко поспитавсь я.

Він кивнув.

— Я займався поставками зброї, — сказав він. — Але річ не в тому… Я ще не зустрічав чоловіка, який би міг подолати мене врукопаш. Хай йому всячина, я перемагав у двобої навіть людей із «Чорних пантер»! Казали, щоправда, ніби в Афганістані на одній із навчальних баз муджагідів був інструктор з полонених… з ним ніхто не хотів мірятися силою, — але то радше виняток, якась аномалія, а не чоловік!..

— На якій базі? — поспитавсь Мурат.

— Бадабера. Одна з ракетних баз США на території Пакистану… Там проходили підготовку бойовики з угруповання Раббані…

Я похитав головою.

— Мусульмани прозивали його Оскар… Це поїхньому означає «воїн»… наші — КінгКонг. Пізніше йому пощастило втекти… Але його забили на кордоні з Афганістаном!..

— Малий же ж світ! — засміявсь я. — Гора з горою не сходиться, а тут… Шкода, що ми не зустрілися з вами в фортеці Бадабера, — я впізнав би вас із першого погляду!..

— То це що ж… — американець спантеличено глянув на Мурата —… оце — той самий Оскар?!

— Той… той! — буркнув Мурат. — Не сумнівайтеся… Джафар теж його знає, — вони зустрічалися років зо два тому в Стамбулі! Давайте ближче до справи. Чому ви хочете ліквідувати Глобуса?

Джексон не міг отямитись од подиву.

— Ну, — сказав він, — оце зустріч!.. Справді, малий світ… Аж не віриться! — підозріливо глянув він на мене.

— Давайте, — люб'язно сказав я, — пройдемо в спортзал — і вирішимо це питання на рингу. Іде?

— Запитаєте в Джафара, — нетерпляче сказав шеф, — він добре його знає… Навіщо вам Глобус?

— Він був посередником, — сказав американець, все ще недовірливо поглядаючи на мене. — Організовував поставки зброї сербам… зброї, якою торгував Джафар. Потім почалася оця чеченська війна, й він узявся переправляти транспорти в Грозний.

– І що ж? — не витримав я.

— Жоден транспорт не дійшов до місця призначення. Всі вони щезали напівдорозі. Пізніше ми дізналися, що він провадить нечисту гру.

— Глобус — агент російської розвідки! — понуро сказав Мурат.

— А даруйте, — насторожився янкі, — який ваш інтерес у цьому ділі?..

Я застережливо поворухнувся.

— Та що вже приховувати! — відмахнувся од мене Мурат. Тоді глянув на Джексона: — Такий же ж, як і ваш, звичайно!..

— Яка ваша роль в операціях Джафара? — поспитавсь я.

Американець одвів погляд.

— Невелика, — сказав він нарешті. — Я беруся за будьяку роботу, котра приносить гроші…

— В тім числі, й роботу килера? — уточнив я.

Американець кивнув.

— Звичайно, — сказав він. — Глобуса треба ліквідувати. Він перешкоджає бізнесу.

— Він розвідник, — буркнув Мурат. — У нього така робота!

– І за це вам, звичайно, заплатять? — продовжував допитуватись я.

— Сто тисяч баксів, — просто сказав американець. — І я сподіваюся заробити ці гроші.

— Ви згодні працювати з нами? — втрутивсь Мурат.

— В якому розумінні?

— Брати участь в полюванні на цього агента. Після допиту ми віддамо його у ваше повне ропорядження.

Джексон став думати.

— Я працюватиму з Оскаром? — запитав він.

— Звичайно. Плюс оперативна група, якщо зайде така потреба. Ну, і в майбутньому ми, очевидно, будемо мати потребу у ваших послугах…

— О'кей! — сказав Джексон. І посміхнувся, як вміють посміхатися лише американці: дружньою відкритою посмішкою, котра нічого не означає й ні до чого не зобов'язує. Дивно було бачити, як його варварська мармиза, котра здавалася ніби зшитою з окремих клаптів, ожила й стала геть цілком подібною до людського лиця. — З Оскаром я згоден працювати!..

Я налляв йому ще коньяку.