Леонід Кононович - Феміністка

— Ну, — задоволено сказав я, — катастрофа не катастрофа, однак тенденція зростає й, далебі, це може погано скінчитися! Найгірше ж те, що цих клятих феміністок підтримує світова спільнота, — якщо запровадити жорсткі заходи проти цього руху, то нам оголосять економічну блокаду! Ні траншів не буде, ні інвестицій, ні всякої іншої хріновини…

— Та хіба це світова спільнота?! — заревів Урилов, розмахуючи сигарою. — Це — світова свинота, інакше й не скажеш! Вони нам зразу колорадських жуків закинули, а тепер оцих феміністок наплодили, щоб ми тут повимирали всі! Вони бачать, що українців ніщо не бере — ні радіяція, ні реформи, ні спід… ану ж, думають, жінок їхніх намовимо, щоб давати перестали! — Він раптом ударив себе кулаком по лобі. — Так ось чому зростає кількість тяжких злочинів, скоєних жінками! А ми з міністром за голови беремося: що за хріновина — протягом останніх двох років вони більше людей повбивали, ніж за попередні вісім!

Мурат вражено переводив погляд то на мене, то на Урилова.

— Послухайте, — озвався він, — ви що, з глузду з'їхали? Геть уже шифер посипався, еге? Жінки борються за свої права, то й дідько їх бери, — аби вдома з чоловіків кров не пили та мозок їхній не їли! Радіти треба, а ви якусь хріновину городите…

— Так доборолися уже ж — по селах нема кому в перший клас ходити! — буркнув я. — Гаразд, менше з тим… Що там звітують оперативні служби?

Мурат пошукав на столі й простяг мені кілька листків паперу. Я пробіг їх очима, тоді взяв маркер і підкреслив одне місце в тексті.

— Читай! — сказав я шефові.

— З дванадцятої нуль-нуль до чотирнадцятої тридцять перебувала в приміщенні спорткомплексу «Сокіл»… Ну й що?

Я дістав телефон і почав набирати номер.

— А нічого! Цей спорткомплекс кому належить?

— Здається, його Ломідзе викупив… — буркнув Мурат.

— От зараз і з'ясуємо, чим вона там займається, ета кошечка… — Я зробив тупе обличчя. — Алло… алло? Привет, братуха!

— Кыто гаварыт? — поспиталися на тому боці.

— Да ты че, Лом, своих не узнал? Аскер на проводе… ну, ты, Ломик, даешь!

— А, — зрадів Лом, — эта ты, братан… Как дэла, дарагой? Как жена, дэты?

— Да все ништяк. Слышь, браток, там у тебя спорткомплекс. этот, как его… «Сокол», да?

— Ну, «Сокол»! — насторожено сказав Лом. — И че?

— Там в этот «Сокол» твой ходит телка одна — Леся ее зовут! Слышь, братуха, не в службу, а в дружбу — ты можешь меня проинформировать, чем она там занимается?

Лом скількись часу мовчав.

— Дажы ни знаю, чыто тибе и сказать, братан! — озвався він урешті. — Он туда не один ходит, этот Леса. со сваимы падругамы, да! И там они, братан, такими делами занимаются, что я как увидел — савсем седой стал! Был я седой — стал ваще седой, с ног да галавы, да!

— И ты не можешь мне даже сказать этого?

— Не магу, кацо! Ты меня извини, хочешь — приходи, сам увидишь… понял, да? Вот сейчас приходи, этот девушк уже начали!

Мурат із Уриловим напружено вслухалися в мої репліки.

— Хорошо, — сказав я, — тогда жди! Договорились?

— Канэшно, дарагой! Только сматры, увидишь — ваще седой будешь… понял, да?

Я розгублено глянув на Мурата з Уриловим.

— Хріновина якась виходить! Але треба їхати, нічого не вдієш… Значить, так: ви вже щось вирішили з Мацюцькою?

—Її повезли на конспіративну квартиру! — коротко звістив шеф.

— Дуже добре! Значить, я погнав… Будуть новини — зателефоную! — Я вийшов у приймальню й стусонув ногою Барабаша, котрий дрімав у кріслі. — Ти, обревку… тривога!

— Когось треба вбити? — з готовністю поспитав Барабаш.

— Може, й убити… — сказав я, знімаючи з вішалки свою куртку. — Поки що — гаття за мною!..

Шкляна споруда спорткомплексу насилу проглядала в густій пелені хурделиці.

— Сидиш у машині. Якщо за півгодини я не повернуся, працюєш за схемою. Що не ясно?

— Та все ясно! — буркнув Барабаш, відкидаючись на спинку сидіння й закладаючи руки за голову.

Я виліз надвір і попростував бетоновою доріжкою, котра була обсаджена якимись хвойними кущами. Ломідзе чекав мене під козирком, який нависав над входом у спорткомплекс.

— Гамарджоба, дарагой! — сказав він, стискаючи мені руку. — Рэшил все-таки пасматреть, да?

— А че, — дико посміхнувсь я, — интересно! Лом покрутив головою.

— Этот девушк — савсем плохой девушк! — печально сказав він. — Он платит балшой аренда, чтобы творить черные дела! Мне все равно, дэнги не пахнут, однако… Может, по рюмочке?

— Да какие по рюмочке! Давай посмотрим, а потом уже…