Леонід Кононович - Феміністка

— Вікном?! — здивувавсь я. Леся поважно кивнула.

— Чекайте-но… — Я схопився з місця і, обійшовши стола, визирнув у вікно. Висота була… страшно й дивитися, не те що! — Куди ж, у дідька, він міг щезнути? А втім… — я подумав, — … хіба що видерся на горішній поверх по якійсь линві, чи по драбинці… Чортівня якась та й годі!

— На горішньому поверсі посольство! — повідомила Леся. — Не думаю, щоб його туди пустили… Щоправда, під нами розташовано контору довірчої компанії…

— «Анвар-траст»? Ну-у… їх охороняє спецпідрозділ міліції! Гаразд, — сказав я, сідаючи на своє місце, — з цим розберемося! А тепер, шановна пані, скажіть мені таке: що міг шукати злочинець у вашому сейфі?

— Не знаю! — відрубала вона.

— Не знаєте?!

— Не знаю, — твердо повторила вона. — Жодного уявлення не маю, розумієте?

Я відкинувся у фотелі й став мовчки її розглядати. Таке гарненьке, а таке брехливе, га!

— Мені потрібна зачіпка, — озвавсь я нарешті. — Якась нитка, розумієте? Зловити цього злочинця — як раз плюнути, але я мушу за щось зачепитися. Не кажіть, — перепинив я її, — що ви не знаєте, за чим він сюди приходить!

Леся вперто похитала головою.

— Злочинця не треба розшукувати!

— Що?.. — не второпав я.

— Ви не повинні його шукати, — роздратовано пояснила вона. — Ваше завдання — зловити його на місці скоєння злочину. Попередньо його дії мають бути зняті на відеоплівку.

—І це все?

— Все! — відказала вона. — Тільки для цього я вас наймаю і тільки за це плачу гроші. Не маленькі, між іншим.

— Дві тисячі доларів… — замислено сказав я. Щось криється за цим товариством — шеф це відразу відчув… — А певно, грошики чималі!

Ми знову позамовкали.

— Що ще? — неприязно спиталася вона по хвилі. Я отямився.

— Декілька запитань. З приводу цього пограбування ви зверталися до міліції?

— Ні.

— До приватних детективів?

— Теж ні.

— Хто нараяв звернутися за допомогою в «Тартар»?

— Один знайомий.

— Прізвище?

— Не пам'ятаю!

— Ви знаєте, що наша фірма працює тільки за передоплату?

— Так.

— Як ви збираєтеся нам платити?

— Прошу?..

— Готівкою чи по перерахунку?

— А яке це має значення?

— Велике. Зазвичай з нами розраховуються готівковою валютою.

— Я можу заплатити в будь-якій формі й будь-якою валютою.

Культурно-просвітнє товариство, — з сарказмом подумав я… ну-ну!

— Як давно засновано ваше об'єднання?

— Три роки тому.

— Його мета?

Леся підняла голову.

— Вам конче потрібна ця інформація?

— Таке правило! — лагідно пояснив я. — Ми повинні знати, що з себе становить клієнт. Краще буде, коли ви самі про себе розповісте, — щоб ми не тратили часу, збираючи всякі плітки…

Вона подумала.

— Гаразд! — несподівано погодилася вона. — Од вас, бачу, так просто не відкараскаєшся… Товариство «Україночка» засновано найкращими представниками українського жіноцтва, — серед них дружини народних депутатів, діячки культури, активістки політичних партій правого спрямування, поетки, есеїстки, мисткині, — одне слово, люди значні!.. Діяльність Товариства полягає в захисті прав української жінки, а також вихованні українських дівчат, особливо дівчат-підлітків…

До кабінету нечутно прослизнуло якесь довгоноге дівча. Леся мимохіть глянула на нього й, помітивши допитливий погляд, кивнула. Дівча тихенько, наче мишка, прокралося поза її кріслом і стало порпатися в шафі з паперами. Воно було вбране в строкатий плетений светр і якісь штанці з тонкої вовни, — не знаю, як вони звуться, однак цей фасон завжди був мені до вподоби: він так щільно облягає всі оті форми юного дівочого тіла…

— Даруйте, — не втерпів я, — од кого, ви кажете, захищають тут жінок?

Леся обурено відкинулася в фотелі.

— Од чоловіків, од кого ж! Ви що, недоумкуватий?

— А… е… а їх треба захищати?

Дівча зіп'ялося навшпиньки, дістаючи грубу теку з верхньої полиці. Людоньки, ото була фігура! Такий стан я бачив удруге в житті, — не кажучи вже про оте скульптурне диво, яке спостерігалося нижче…

— А ви знаєте, що кожна третя жінка зазнає зґвалтування! Що самогубства серед заміжніх жінок частіші, як серед незаміжніх? Що жінки частіше хворіють на онкологічні захворювання, ніж чоловіки?! — Леся була схожа на розлючену тигрицю.

— Ну, — сказав я замислено, — не знаю… По-моєму, все це брехня!

— Жінка, — не вгавала Леся, — повинна бути рівною в правах із чоловіками! Ось за що ми боремося.

Я стенув плечима.