Ростислав Самбук - Шукайте жінку

І Некрич усміхнувся Салієві приязно — у цю мить він і справді забув усі прикрості, які принесли йому останні дні, він усе простив Салієві і уже обмірковував, що і як вчинити, аби витягнути Вова з болота.

А Володимир Борисович вдивлявся в просвітліле Некричеве обличчя, й лють душила його. Не встиг, так, він лише трохи не встиг, і хтось підставив йому ніжку. Мабуть, не Некрич, точно, не він, у цього не вистачило б кебети, щоб отак вправно й холоднокровно зварганити справу. Але все одно — він чи не він, яке це має значення, — все одно простити йому не можна, тепер треба піти в глибоке підпілля, причаїтися на роки, потихеньку зализувати рани, накопичувати сили, обростати прихильниками, щоб у слушний момент ударити нижче пупа. Так, саме нижче пупа. Салій не посоромився цієї думки: він ніколи не буде добреньким, на цю хворобу страждають лише люди з розм’якшеним мозком, а він лише зовні видається м’яким і лагідним, він і справді може придуритися й придурюється все життя лагідним, чулим і навіть добрим, він уміє посміхатися й казати гарні слова, проте він також уміє продумати й розрахувати кожний крок і ступити тільки тоді, коли впевнений, що не впаде.

Так ішло аж до вчорашнього вечора…

Боже мій, варто було б йому лише відмовитися від Павлюкового запрошення…

Салій не витримав і скреготнув зубами. Виявляється, кінь на чотирьох ногах, і той спотикається.

Але що торочить Некрич?

— Кожна людина, Володимире Борисовичу, мав право на власну думку. У мене нема до вас ніяких претензій щодо рецензії на мою останню книжку. Правда, мені здасться, що ви іноді пересмикуєте факти, проте ми могли б подискутувати з цього приводу, скажімо, на вченій раді.

— Яка підібрана директором й безвідмовно піде за вами.

— Не думаю, що більшість керуватиметься вірнопідданськими почуттями. Погодьтеся, Рубанич, Заваров і Шовкопляс ніколи не плазують переді мною. Тоне я був обурений, що ви хотіли з допомогою відомих і не раз використаних засобів начепити на мене ярлик. Признаюся, гадав, що ніколи не зможу простити вас…

“Давай, давай, — подумав Салій, — я з тобою в разі перемоги розмовляв би зовсім по-іншому. Я б викликав тебе на партбюро й віддав на поталу Павлюкові й Рапакові. А сам би тихо спостерігав, як хрумкотять твоїми кісточками, як перемелюють їх своїми міцними зубами старші й молодші наукові працівники, як п’ють твою червону благородну кров, як мружаться від задоволення. І головне — на високому, так би мовити, ідейному рівні: з посиланням на перебудову, гласність і демократію. Усе чин чипарем, з урахуванням зростаючих сучасних вимог”.

А Некрич казав:

— Давайте так: хто давнє пом’яне, той лиха не мине…

Це сподобалося Салієві, він вимучив посмішку й сказав:

— Мені прикро… Не подумайте, що стріляв у вас з-за рогу, був упевнений, що вчиняю правильно. — Додав, непомітно спостерігаючи, яке враження справлять ці слова: — Розумієте, це була не лише моя думка про вашу книжку… Тепер я усвідомив: мене непомітно підштовхували, так, саме підштовхували й спрямовували усілякі нікчеми й нездари, різні павлюки й рапаки… Вони створювали атмосферу, яка сприяла визріванню помилкових поглядів Я не знімаю з себе відповідальності за звершено, й ваше право відтепер не подавати мені руки…

Некрич якось урочисто підвівся й простягнув Салієві руку. Володимир Борисович потиснув її міцно, віддано дивлячись Некричу у вічі. Знав: тепер директор не дасть його на поталу, й Павлюк навряд чи голосуватиме за виключення з партії.

Некрич встав і сказав:

— А тепер, Володимире Борисовичу, давайте поміркуємо, як достойно вийти із становища, яке склалося. Щиро вірю, ви потрапили в пастку, але, певно, довести це нічим не зможете.

— Не зможу, — визнав Салій, — протокол і свідки…

Некрич помовчав і вирішив:

— Треба якось локалізувати справу. Аби не дійшло до суду.

— Уранці я подзвонив знайомому полковникові міліції, й мене, бачите, випустили…

Некрич покрутив головою.

— Найгірше, що в райкомі вже знають про вашу пригоду. Коротше, до суду, сподіваюсь, не дійде. У крайньому разі, візьмемо вас на поруки. Певно, парт-бюро захоче переобрати вас…

— Павлюк сказав, що ставитиме питання про виключення з партії…

— Я голосуватиму проти, — твердо заявив Некрич. — І вживу всіх заходів, щоб залишити вас в інституті.

“А мені поки більш нічого й не потрібно”, — подумав Салій і сказав:

— Ви не пожалкуєте за цим.