Артур Конан Дойл - Етюд у багряних тонах

Голмс вийняв годинника; минула хвилина, ще одна, собака дихав, як і раніше, а Шерлок сидів із глибоко засмученим і розчарованим виглядом. Він прикусив губу, потім затарабанив пальцями по столу – словом, виявляв усі ознаки гострого нетерпіння. Так хвилювався, що мені стало його щиро шкода, а обидва детективи іронічно всміхалися, явно радіючи провалу колеги.

– Невже це просто збіг? – вигукнув той нарешті. Схопившись із крісла, він люто заметушився по кімнаті. – Ні, не може бути! Ті самі пігулки, які, як я припускав, вбили Дреббера, знайдені біля мертвого Стенджерсона. Й ось вони не діють! Що ж це означає? Не вірю, щоб весь хід моїх міркувань виявився неправильним. Це неможливо! І все ж бідний песик живий… Ага! Тепер я знаю! Знаю!

З цим радісним вигуком він схопив коробочку, розрізав другу пігулку навпіл, розчинив у воді, долив молока й поставив перед тер’єром. Заледве нещасний пес лизнув язиком цю суміш, як його тілом пробігли судоми, він витягнувся та застиг, немов уражений блискавкою.

Шерлок Голмс глибоко зітхнув і витер піт із чола.

– Треба більше довіряти собі, – зауважив він. – Пора усвідомити, що якщо якийсь факт іде врозріз із довгим ланцюгом логічних висновків, його можна витлумачити інакше. У коробочці було дві пігулки – в одній містилася смертельна отрута, друга – зовсім нешкідлива. Як це я не здогадався, перш ніж узагалі побачив коробку!

Остання фраза здалася мені настільки дивною, що я засумнівався, чи при здоровому він глузді. Однак труп собаки служив доказом правильності його міркувань. Я відчув, що туман у моїй голові поступово розсіюється і я починаю смутно розрізняти правду.

– Вам усім це здається надзвичайно дивним, – продовжував Голмс, – адже на самому початку розслідування ви не звернули увагу на єдину обставину, яка й була справжнім ключем до розгадки. Мені пощастило вхопитися за неї, й надалі усе лише підтверджувало мій здогад і, по суті, було її логічним наслідком. Тому все те, що заганяло вас у глухий кут і, як вам здавалося, ще більше заплутувало справу, мені, навпаки, багато пояснювало й лише підтверджувало мої висновки. Не можна змішувати дивне з таємничим. Часто навіть банальний злочин виявляється найзагадковішим, бо його не супроводжують якісь особливі обставини, що могли б послужити основою для висновків. Це вбивство було б набагато важче розгадати, якби труп просто знайшли на дорозі, без всяких outre 10 10 Явні ознаки ( фр. ). і сенсаційних подробиць, які надали йому характеру незвичайності. Дивні подробиці зовсім не ускладнюють розслідування, а, навпаки, полегшують його.

Ґреґсон аж усидіти не міг від нетерпіння під час цієї промови, а тепер не витримав.

– Послухайте, містере Шерлок Голмс, – сказав він, – ми охоче визнаємо, що ви – людина кмітлива та винайшли свій особливий метод роботи. Але зараз нам ні до чого вислуховувати лекцію з теорії. Зараз треба ловити вбивцю. У мене було своє тлумачення справи, але, здається, я помилився. Молодий Шарпантьє не може бути причетним до другого вбивства. Лестрейд підозрював Стенджерсона і, вочевидь, також дав маху. Ви весь час сиплете натяками та робите вигляд, ніби знаєте набагато більше за нас, але тепер ми маємо право спитати прямо: що ви знаєте про злочин? Можете назвати вбивцю?

– Не можу не погодитися з Ґреґсоном, сер, – зауважив Лестрейд. – Ми обоє намагалися знайти розгадку, й обоє помилилися. З тієї миті, як я прийшов, ви вже кілька разів повторили, що у вас є всі необхідні докази. Сподіваюся, що тепер ви не станете їх приховувати?

– Якщо зволікати з арештом убивці, – додав я, – то він може вчинити ще якийсь злочин.

Ми так тиснули на Голмса, що він явно завагався. Насупивши брови й опустивши голову, міряв кроками кімнату, як завжди, коли щось напружено обмірковував.

– Убивств більше не буде, – сказав він, раптово зупинившись. – Про це можете не турбуватися. Питаєте, чи знаю я ім’я вбивці. Атож, знаю. Але знати ім’я – це ще занадто мало, треба зуміти спіймати злочинця. Я дуже сподіваюся, що заходи, яких я вжив, полегшать це важке завдання, але тут треба діяти дуже обережно, бо нам доведеться мати справу з чоловіком хитрим і готовим на все, і до того ж, як я вже мав нагоду довести, у нього є спільник, не менш розумний, ніж він сам. Поки вбивця не знає, що злочин розгадали, у нас ще є можливість схопити його; але якщо в нього промайне хоча б найменша підозра, він негайно ж змінить ім’я та загубиться серед чотирьох мільйонів жителів нашого величезного міста. Не хочу нікого образити, але маю все ж сказати, що такі злочинці не по зубах карному розшуку, тому я й не звертався до вас за допомогою. Якщо я зазнаю невдачі, вся вина за недогляд впаде на мене, і я готовий за це відповісти. Наразі ж можу пообіцяти, що негайно розкажу вам усе, як тільки буду впевнений, що моїм планам ніщо не загрожує.