Аґата Крісті - Пуаро веде слідство

– Але нам довелося купити меблі, – зазначила місіс Робінсон.

– Ага! – сплеснув у долоні Паркер. – Я знав, що підводні камені будуть!

– За п’ятдесят фунтів. І меблі там чудові!

– Здаюся, – сказав Паркер, – нинішні власники, мабуть, люди трохи нетутешні та ще й філантропи на додачу.

Місіс Робінсон стривожилася. Між її тонкими бровами пролягла маленька зморшка.

– Це справді трохи дивно. Ви не думаєте, що… що у квартирі живе привид?

– Я ніколи не чув, щоб привиди жили у квартирах, – рішуче заявив Паркер.

– Справді? – здається, його слова не переконали місіс Робінсон. – Дещо в цій квартирі мене все ж, гм, здивувало.

– Що саме? – поцікавився я.

Паркер усміхнувся в мій бік:

– О, наш експерт-криміналіст зацікавився! Поділіться своїми страхами з ним, місіс Робінсон. Гастінґс уміє розплутувати таємниці.

Я знічено засміявся, але все ж мені приємно було приміряти ту роль, яку мені накинули.

– Не те щоб мені ця квартира здалася зовсім дивною, капітане Гастінґс, але коли ми звернулися до брокерів Штоссера і Пола – раніше ми до них не йшли, бо вони працюють лише з дорогими квартирами в районі Мейфер, та зрештою наважилися спробувати щастя з ними – усі помешкання, які вони нам пропонували, коштували чотири-п’ять сотень на рік, або за них треба було платити великий завдаток; утім, коли ми вже хотіли йти з їхньої контори, вони згадали, що є квартира за вісімдесят, проте сумнівалися, чи вона нам підійде, бо в їхніх каталогах ця квартира лежала вже досить довго, хоча вони приводили оглядати її вже багатьох людей, і її точно вже хтось мав би найняти – «вхопити», як вони сказали – але люди такі нечеми, вони їм не підтверджували, що згодні винаймати квартиру, і брокери пропонували новим людям, а ті не хотіли оглядати квартиру, в якій, можливо, вже хтось живе.

Місіс Робінсон зупинилася, щоб перевести подих, а потім продовжила: – Ми подякували брокерам і сказали, що хоча навряд чи нам пощастить, але ми хотіли б теж оглянути ту квартиру – просто на всякий випадок. І одразу сіли на таксі й поїхали туди, ну а раптом. Номер 4 – це на третьому поверсі, і якраз коли ми чекали на ліфт, з’явилася Елзі Ферґюсон – це моя подруга, капітане Гастінґс, і теж із чоловіком шукає квартиру – вона збігала сходами. «Цього разу я таки випередила вас, люба, – сказала вона. – А втім, квартира вже зайнята». Ну все, подумали ми, але, як сказав Джон, квартира така дешева, що ми могли б спробувати запропонувати вищу ціну, та ще й завдаток заплатити. Так, розумію, це нечесно і взагалі жахливо, і мені соромно про це говорити, але ж ви розумієте, як важко знайти нині помешкання.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Друже ( фр. ). – Тут і далі прим. пер.

До речі ( фр. ).

Це правда ( фр. ).

Мій любий ( фр. ).

О Боже ( фр. ).

Так ( фр. ).

Сучасним ( фр. ).

Як? ( фр. ).

Біжіть ( фр. ).

Погляньмо ( фр. ).

Що ж ( фр. ).

Красива історія ( фр. ).

Чи не так ( фр. ).

Приголомшливо ( фр. ).

Тут: Боже! ( фр. )

Так ( фр. ).

Правда ( фр. ).

Саме так ( фр. ).

Хутенько ( іт. ).

Це все ( фр. ).

Жіночі історії ( фр. ).

Та все ж ( фр. ).

Добре ( фр. ).

Це не важливо ( фр. ).

Тут: ну от ( фр. ).

Навпаки ( фр. ).

Метод ( фр. ).

Дозвольте ( фр. ).

Ви чудова мати ( фр. ).

Близько 10 метрів.

Боже мій! ( фр. )

Дивіться! ( фр. )