Едґар По - Вбивства на вулиці Морґ

Коли матрос зазирнув у вікно, величезний звір тримав стару за розпущені на ніч коси і водив бритвою навколо її обличчя, наслідуючи рухи голяра. Дочка лежала долі непритомна. Попервах мавпа була в доброму гуморі, але крики й пручання старої вочевидь її розлютили. Одним замахом дужої руки орангутанг майже зітнув їй голову. Вигляд крові довів його до нестями. Скрегочучи зубами, з шаленим вогнем ув очах звір кинувся до дочки й запустив жахливі пазурі їй у горло. І тут дикий, блукаючий погляд звіра зустрівся з очима господаря, що, скам'янівши від жаху, дивився з-за вікна. Лють звіра раптом відмінилася на страх: він згадав за батіг. Зрозумівши, що вчинила зле, що буде кара, мавпа заходилася ховати сліди свого кривавого вчинку. Вона нервово заметушилася по кімнаті, перекидаючи та ламаючи меблі. Тоді схопила мертве тіло дочки й запхала його в комин. Потім ухопила тіло старої і потягла до відчиненого вікна.

Коли мавпа підійшла до вікна зі своєю страшною ношею, матрос прикипів до громовідводу й радше з'їхав, ніж зліз на землю. Чимдуж він подався додому. Що буде з клятою мавпою, йому тоді було байдуже. Голоси, які чули люди на сходах, не сперечалися: розпачливі вигуки француза мішалися з диявольським бурмотінням звіра.

Мені небагато лишається додати. Певно, що мавпа втекла громовідводом, коли люди стали виламувати двері. Певно, що вона зачепила раму, яка впала й закрилася пружиною. Невдовзі матрос сам спіймав орангутанга й отримав за нього від Jardin des Plantes [20] Jardin des Plantes — Ботанічного саду (фр.). чималі гроші. Лебона було звільнено одразу, як ми розповіли префекту поліції (звісно, з поясненнями Дюпена) про справжні обставини злочину. Цей урядовець був прикро вражений, що так усе обернулося. Хай там як прихильно він ставився до Дюпена, та не проминув гостро зауважити, що до чужого діла братися не слід.

— Хай собі говорить, — казав Дюпен, що вважав непотрібним сперечатися, — хай вибалакається: це полегшить йому сумління. Мені досить того, що я переміг його на його власному полі. Він програв, бо діло виявилося не таким хитрим, як він уявляв. Наш префект надто кмітливий, щоб зглибити природу речей. Мудрість його — завше цвіт і ніколи овоч. Вона мов голова без тіла, — так зображують богиню Лаверну,* — або, радше, сама голова й плечі. Та зрештою він добрий чоловік і недаремно має славу дотепника. Я маю на увазі його манеру «de nier ce qui est, et d'expliquer се qui n'est pas».* [21] de nier ce qui est, et d'expliquer се qui n'est pas — заперечувати те, що є, і пояснювати те, чого нема (фр.).*

«Вбивства на вулиці Морґ» — перша новела з детективної трилогії Едґара По про Оґюста Дюпена. До трилогії, крім неї, входять новели «Таємниця Марі Роже» і «Викрадений лист».

Браун Томас (1605-1682) — англійський лікар і письменник, автор трактату «Поховання в урнах», з якого По взяв епіграф до оповідання.

Гравець у шахи. — По в статті «Шаховий автомат Мельцеля» розкрив шахрайство з сенсаційним автоматом для гри в шахи, в якому був схований живий шахіст, що й переставляв фігури. У статті він виклав думки, подібні до тих, з яких починається оповідання «Вбивства на вулиці Морґ».

Хойл Едмонд (1672-1769) — автор «Короткого трактату про гру у віст», у якому виклав правила гри, що діяли в часи По.

Френолог. — Послідовник вчення про зв’язок психічних властивостей людини з будовою її черепа. Засновником френології був німецький лікар Франц Йосиф Галль (1758-1828). По цікавився питаннями френології, опублікував рецензію на книгу Л. Майлз «Френологія».

Дюпен був шляхетного роду... — В часи По відомі три брати Дюпени: Адре Марі Жан Жак — фахівець з кримінального права, обраний 1840 р. головою палати депутатів Франції; Шарль — математик, у 30-х pp. морський міністр Франції; Філіпп — відомий адвокат.

Сен-Жерменське передмістя — аристократичний район у Парижі.

Давня філософія двоєдиності душі — філософська доктрина про матеріальну і духовну основу буття.

Пале-Рояль — палац у Парижі, збудований на початку XVII ст. для кардинала Рішельє.

Театр «Вар'єте» — паризький театр, заснований 1790 р. у Пале-Роялі; з 1807 р. — на бульварі Монмартр. Ставились водевілі, згодом оперети і соціально-побутові п'єси.

Кребійон Проспер Жоліо (1674-1762) — французький актор і драматург, його трагедія «Ксеркс» зазнала гучного провалу.

Ніколз Томас Лоу (1815-1901) — американський лікар, письменник, громадський діяч, зустрічався з По, про що розповів у книзі «Сорок років американського життя. 1821-1861».