– То ти досі намагаєшся малювати?
– Послухай-но, Гарольде, що ти хочеш сказати своїм «намагаєшся»?
Містер Вімборн прочистив горло з авторитетним виразом.
– Ця дискусія ні до чого корисного не приведе, – сказав він докірливим тоном. – Я сподіваюся, моя люба Еммо, ви мені скажете, чи я ще можу якось вам прислужитися, перш ніж повернуся до міста.
Докірливий тон містера Вімборна справив своє враження, й Емма Крекенторп швидко сказала:
– З вашого боку було дуже люб’язно приїхати сюди.
– Ну що ви! За тих обставин, які склалися, ми просто зобов’язані стежити за перебігом розслідування, яке має стосунок до вашої родини. Я домовився про зустріч з інспектором у вашому домі. Я не маю найменшого сумніву, що, хоч якою прикрою стала для вас ситуація, вона скоро буде прояснена. Як на мене, то навряд чи випадає сумніватися в тому, що там відбулося. Як Емма повідомила нам, усім в околиці було відомо, що ключ від Довгої комори висить на її дверях. Тож видається дуже ймовірним, що в ці зимові місяці там мали звичай улаштовувати побачення закохані парочки. Неважко здогадатися, що там виникла сварка, і якийсь молодик утратив контроль над собою. Нажаханий тим, що вчинив, він накинув оком на саркофаг і дійшов висновку, що це чудове місце для того, аби приховати свій злочин.
Люсі подумала: «Атож, це видається дуже ймовірним. Саме така думка спадає першою».
Седрік сказав:
– Ви кажете про місцевих людей. Але ж ніхто з них не зміг упізнати задушену жінку.
– Розслідування тільки починається. Немає сумніву, що жертву впізнають, рано чи пізно. І не слід виключати, звичайно, що чоловік-убивця належить до людей місцевих, а дівчина приїхала сюди з іншої місцевості, можливо, з якогось іншого кварталу Брекгемптона. Брекгемптон – велике місто, за останні двадцять років воно виросло неймовірно.
– Якби я був дівчиною, що прийшла на побачення зі своїм молодим чоловіком, я не дозволив би повести себе в холодну комору, розташовану бозна-де, – заперечив Седрік. – Я віддав би перевагу теплим обіймам у кіно, ви зі мною згодні, міс Айлесберроу?
– Невже нам треба заглиблюватися в усе це? – жалібним голосом запитав Гарольд.
І саме тоді, коли пролунало його запитання, автомобіль зупинився перед парадними дверима Резерфорд-Холу, й усі вийшли.
Увійшовши до бібліотеки, містер Вімборн від несподіванки закліпав своїми гострими старими очима, коли його погляд ковзнув від інспектора Бейкона, з яким він уже розмовляв, до світловолосого вродливого чоловіка, який стояв перед ним.
– Це детектив-інспектор Кредок із Нового Скотленд-Ярду, – відрекомендував його інспектор Бейкон.
– Нового Скотленд-Ярду? – здивовано перепитав містер Вімборн, і його брови підскочили вгору.
Дермот Кредок, що мав приємні манери, з невимушеністю, якій можна було позаздрити, пояснив:
– Річ у тому, містере Вімборн, що нам доручили взяти участь у розслідуванні цієї справи. А що ви захищаєте юридичні інтереси родини Крекенторпів, то я вважаю за необхідне поділитися з вами невеличкою інформацією конфіденційного характеру.
Ніхто не вмів краще за інспектора Кредока подати дуже невеличку порцію істини з такою впевненістю, ніби йшлося про повну істину.
– Сподіваюся, інспектор Бейкон заперечувати не стане, – додав він, скинувши поглядом на колегу.
Інспектор Бейкон із належною врочистістю підтвердив свою згоду, жодним жестом не показавши, що все домовлено заздалегідь.
– Ситуація, як ви самі, либонь, розумієте, така, – сказав Кредок. – Ми маємо підстави вважати, – з тієї інформації, яка нам надійшла, – що мертва жінка не проживала в цій місцевості, що вона приїхала сюди з Лондона, а до Лондона недавно прибула з якоїсь іноземної країни. Мабуть (хоч ми тут не маємо цілковитої певності), із Франції.
Містер Вімборн знову підняв свої брови.
– Невже справді? – запитав він.
– Ситуація й справді така, – втрутився інспектор Бейкон. – Тому головний констебль вирішив, що Скотленд-Ярд має більші можливості розслідувати цю справу.
– Я можу лише сподіватися, – сказав містер Вімборн, – що справу буде розслідувано швидко. Як ви, звичайно, розумієте, ця історія стала джерелом великих випробувань для родини. Хоч особисто вони й непричетні до злочину, проте…
Він замовк на хвилину, але інспектор Кредок негайно заповнив паузу.
– Проте не вельми приємно знайти задушену жінку на території свого маєтку? Не можу не погодитися з вами. А зараз я хотів би допитати кількох членів родини…
Читать дальше