Агата Кристи - Пуаро веде слідство

Я обережно визирнув униз.

– Це вони, – прошепотів.

– Добре. Почекаємо трохи.

Десь за півгодини вийшла молода жінка в гарному яскравому одязі. Потираючи руки, Пуаро повернувся в квартиру.

– C ’ est ça 52 52 Так ( фр. ). . Пішли хазяїн із хазяйкою, а за ними – і служниця. Тепер у їхньому помешканні нікого не має бути.

– Що ви збираєтеся робити? – стривожено запитав я.

Пуаро кинувся в господарську кімнату для слуг у нашій квартирі. Смикнув за мотузку, якою спускають підставку з вугіллям, і радісно проголосив: – Ми пройдемо шляхом, яким щодня рухається сміття. Ніхто нас не помітить. Недільний концерт, недільний візит у гості, зрештою, знаменитий англійський недільний пообідній сон – після le rosbif 53 53 Ростбіфа ( фр. ). – усі вони відволікатимуть увагу мешканців від Еркюля Пуаро і від його хитромудрого задуму. Ходімо, друже.

Детектив ступив на грубу дерев’яну платформу, а я нерішуче – за ним.

– Ми що, вдеремося в чужу квартиру? – стривожено запитав я.

Відповідь Пуаро не дуже мене заспокоїла:

– Не прямо зараз, – буркнув він.

Тягнучи за мотузку, ми спустились аж до третього поверху. Пуаро радісно гмикнув, переконавшись, що дерев’яні двері в господарську кімнату на цьому поверсі не замкнені.

– Бачите? Вони ніколи не замикають ці двері вдень. Тому будь-хто може сюди піднятись або спуститися, як зробили це ми. Уночі – замикають, але не завжди. Тож тут ми маємо перестрахуватися.

Пуаро витяг із кишені кілька інструментів і з майстровитою впевненістю взявся прикручувати защіпку так, щоб її можна було висмикнути з боку шахти для сміття. Три хвилини – і справу було зроблено. Тоді Пуаро запхав інструменти в кишеню, і ми піднялися до себе в квартиру.

У понеділок Пуаро цілий день десь ходив, а коли повернувся, то задоволено відкинувся у кріслі.

– Гастінґсе, дозволите розповісти вам одну невеличку історію? Вона має вам сподобатися. Можливо, навіть нагадає якийсь улюблений фільм.

– Починайте вже, Пуаро, – засміявся я. – Здогадуюся, що це реальна історія, а не витвір вашої бурхливої уяви.

– Вона абсолютно правдива, за це може поручитися інспектор Джепп зі Скотленд-Ярду, адже саме з його ласки історія дійшла до моїх вух. Отже, слухайте, Гастінґсе. Трохи більше ніж шість місяців тому з однієї урядової контори в США було викрадено важливі документи – карти, розроблені у військово-морському флоті. На них було вказано розміщення оборонних кораблів. За інформацію з цих документів будь-який іноземний уряд – скажімо, Японії, – радо віддав би чималу суму. Підозра у крадіжці впала на молодика на ім’я Луїджі Валдарно, італійця, який обіймав у конторі якусь незначну посаду. Він зник разом із паперами. А за два дні цього злодія, якщо він був злодієм, знайшли застреленого в Іст-Сайді у Нью-Йорку. Паперів при ньому не було. Незадовго до того Луїджі Валдарно почав зустрічатися з міс Ельзою Гардт, юною співачкою, яка нещодавно почала виступати у Нью-Йорку і знімала квартиру разом із братом. Ніхто не знає, звідки приїхала міс Гардт, а після смерті коханого вона раптово зникла. Є підстави вважати, що це насправді була досвідчена міжнародна шпигунка, яка наробила багато чорних справ, прикриваючись різними вигаданими іменами. Американська розвідка намагалася знайти її, водночас не спускаючи ока з одного скромного джентльмена-японця, який жив у Вашинґтоні. Офіцери були певні: щойно міс Ельза Гардт замете сліди, вона спробує вийти на зв’язок зі згаданим джентльменом. І от два тижні тому він вирушив в Англію. Отже, можна припустити, що Ельза теж в Англії. – Пуаро помовчав, а тоді м’яко додав, – Офіційний опис Ельзи такий: зріст – 5,7 футів 54 54 Близько 170 см. , очі блакитні, волосся руде, струнка, ніс рівний, без особливих ознак.

– Місіс Робінсон! – видихнув я.

– Так, це може бути вона, – підтвердив Пуаро. – А ще я дізнався, що саме сьогодні вранці чорнявий чоловік, якийсь іноземець, запитував про мешканців квартири номер чотири. Тому, mon ami , боюся, вам доведеться вночі відмовитися від здорового сну і приєднатися до мене. Будемо чувати у квартирі внизу – озброєні вашим пречудовим револьвером, bien entendu ! 55 55 Звичайно ( фр. ).

– Я готовий! Коли спускаємося?

– Опівнічна година – найкраща для врочистого початку нашої справи. Навряд чи щось трапиться раніше.

Рівно о дванадцятій ми пробралися в ліфт для вугілля і спустилися на третій поверх. Пуаро покрутив замок, і двері відчинилися всередину. Ми пробрались у квартиру. Із господарської кімнати ми перейшли в кухню, де зручно вмостилися на стільцях за прочиненими дверима у вітальню.