Умберто Еко - Маятник Фуко

Браманті подав знак, із натовпу хтось вийшов і став навколішки у нього в ногах. Я побачив його обличчя лише на мить. То був Ріккардо, чоловік зі шрамом, художник.

Браманті ставив йому запитання, і той відповідав, проказуючи напам’ять формули ритуалу.

«Хто ти?»

«Я адепт, іще не допущений до найвищих таїнств Тресу. Я готувався в тиші, в аналогічній медитації над таємницею Бафомета, усвідомлюючи, що Великий Твір обертається навколо шести недоторканих печатей і що лише в кінці ми пізнаємо таємницю сьомої».

«Яким шляхом тебе прийняли?»

«Через перпендикуляр до Маятника».’

«Хто тебе прийняв?»

«Містичний Посланець».

«Ти б упізнав його?»

«Ні, адже він був у масці. Я знаю лише Лицаря, який займає ступінь, вищий від мого, а той знає Наометра, на ступінь вищого від нього, і кожен знає лише одного. І я бажаю, щоб було так».

«Quid facit Sator Arepo?»

«Tenet Opera Rotas».

«Quid facit Satan Adama?»

«Tabat Amata Natas. Mandabas Data Amata, Nata Sata». [285] « Quid facit … … Nata Sata » — лат.: — Навіщо Творець зробив Арепо? — Діяння тримає колеса. — Чому сатана зробив Адама? — (Незрозуміла гра словами).

«Ти привів цю жінку?»

«Так, вона тут. Я передав її тому, кому мені було звелено. Вона готова».

«Іди й чекай».

Діалог розгортався французькою мовою, далекою від досконалости з обох боків. Відтак Браманті сказав: «Браття, ми зібралися тут в ім’я Єдиного Ордену, Незнаного Ордену, до якого ви, хоча ще вчора не відали про це, належали одвічно! Присягнімо. Хай буде анатема осквернителям таємниці. Хай буде анатема зрадникам Окультного, анатема тим, хто робить видовище з Обрядів та Містерій!»

«Анатема!»

«Анатема Невидимій Колегії, байстрюкам Хірама та вдови, вчителям, що діяли й сіяли обман на сході й на заході, обман Стародавній, Визнаний чи Виправлений, анатема Міцраїмові та Мемфісові, Філатетам та Новим Сестрам, Суворому Звичаєві та Ordo Templi Orientis , Просвітленим Баварії та Авіньйону, Лицарям Кадош, Обранцям Коген, Досконалій Приязні, анатема Лицарям Чорного Орла та Святого Града, розенкройцерам Англії, кабалістам Золотої Рози+Хреста, Золотому Світанкові, Католицькій Розі та Хрестові Храму та Ґрааля, анатема Вранішній Зорі, Astrum Argentinum та Телема, анатема товариству Vril та Thule, кожному стародавньому та містичному загарбникові імені Великого Білого Братства, анатема Чувальникам Храму, будь-якій Колегії чи Пріоратові Сіону та Ґаллій!»

«Анатема!»

«Якщо хтось через наївність, наказ, прозелітизм, розрахунок або брак віри був утаємничений у ложу, колегію, пріорат, капітулу чи орден, який незаконно претендує на послух Невідомим Зверхникам та Володарям Світу, нехай він цієї ночі від них відцурається, уклінно благаючи виняткового поновлення в дусі та тілі єдиного і справжнього звичаю, ТРЕСу, Templi Resurgentes Equites Synarchici , триєдиного і тримудрого, містичного і глибоко таємного ордену Синархічних Лицарів Відродження Храму!»

«Sub umbra alarum tuarum! [286] Sub umbra alarum tuarum — лат .: Під тінню твоїх крил. »

«Тож нехай увійдуть достойники тридцяти шести останніх і глибоко таємних ступенів».

І Браманті почав викликати вибраних, які заходили один за одним, зодягнені у літургічні шати, всі з відзнакою Золотого Руна на грудях.

«Лицар Бафомета, Лицар Шести Недоторканих Печатей, Лицар Сьомої Печаті, Лицар Тетраграматону, Лицар Екзекутор Флоріяна і Деї, Лицар Атанору… Всечесніший Наометр Вавилонської Вежі, Всечесніший Наометр Великої Піраміди, Всечесніший Наометр Соборів, Всечесніший Наометр Соломонового Храму, Всечесніший Наометр Палатинських Садів, Всечесніший Наометр Храму Геліополіса…»

Браманті виголошував титули, і титуловані входили групами, так що я не мав змоги приписати кожному його титул, але безперечно серед перших дванадцятьох я побачив Де Ґубернатіса, старого книгаря з книгарні Слоан, професора Каместреса та інших, що їх я зустрів того вечора у П’ємонті. Я побачив також пана Ґарамона, в ролі, здається, Лицаря Тетраграматону: стриманий і врочистий, перейнятий своєю новою роллю, він тремтячими руками торкався відзнаки Золотого Руна в себе на грудях. А тим часом Браманті продовжував: «Містичний Посланець Карнаку, Містичний Посланець Баварії, Містичний Посланець Барбелогностиків, Містичний Посланець Камелота, Містичний Посланець Монсеґюру, Містичний Посланець Таємного Імама… Верховний Патріярх Томару, Верховний Патріярх Кілвіннінґу, Верховний Патріярх Сен-Мартен-де-Шан, Верховний Патріярх Марієнбаду, Верховний Патріярх Невидимої Охрани, Верховний Патріярх in partibus [287] in partibus — лат.: Серед батьків Твердині Аламут…»