Богдан Коломійчук - Візит доктора Фройда

— Тобто цей чоловік міг передбачати убивства? — перепитав комісар.

— Виходить, що так, — сказав доктор. — Щоправда, була одна особливість. У своїх снах він перебував на місці жертви. Тобто щоразу вбивали його самого. Досі я вам описував звичайний психічний розлад, який насправді добре вивчений сучасною наукою. Під час першої нашої зустрічі Німанд мав усього десять хвилин, оскільки спізнився, а я не міг приділити йому більше часу. Ми попрощалися, і я пообіцяв, що прийму його знову, як тільки повернуся зі своєї поїздки. Можете уявити моє здивування, коли я несподівано зустрів свого пацієнта тут. Після лекції в університеті він підійшов до мене і знову попросив про аудієнцію. Я не відмовив... Здогадуєтесь, про що розповів мені цей чоловік?

Комісар відчув, як у горлі в нього пересохло.

— Знову про нічне видіння? — запитав він.

— Саме так. У своєму сні він тікав від убивці вузькою стежкою, що тягнулася через якийсь ліс, але той наздогнав його і жорстоко вбив...

Запанувала мовчанка, під час якої довго ніхто не наважувався навіть ворухнутись.

— Наступного дня я прочитав у газетах про вбивство молодої гувернантки, — врешті промовив доктор Фройд і приклав до рота свою сигару.

— Ясна річ, як науковець я схильний шукати цьому явищу раціональне пояснення, — продовжив він. — І таке, безперечно, існує. Найімовірніше, підсвідомість цього чоловіка активно перебирає всі можливі варіанти вбивства. А найяскравіші з них він занотовує в щоденник. Все решта — цілковитий збіг обставин.

Раптом озвався Самковський:

— Скажіть, пане докторе, а якого зросту цей ваш Німанд?

Фройд знизав плечима:

— Вищий за мене.

— Цей чоловік справляє враження фізично сильної людини?

— У нього зовсім не атлетична статура, втім рукостискання досить міцне.

— А чи відома вам його професія? — продовжив Самковський.

— Ні. Хоча він згадував, що служить у якійсь конторі.

— Словом, цей Німанд точно не пролетарів Так?

— Безперечно. А чому ви запитуєте?

— І ще одне, пане Фройде, — мовив ад'юнкт, не почувши запитання: — Чи звернули ви увагу на деякі фізичні особливості цього суб'єкта?

— Які, наприклад? — не зрозумів доктор.

— Скажімо, чи все гаразд було в нього з руками? Точніше, з пальцями?

— Я нічого такого не зауважив, — терпляче відповів доктор. — Зрештою, у Відні ми спілкувалися всього десять хвилин, а в Лемберзі... Дайте подумати... Після лекції ми вийшли з ним на вулицю і розмовляли, прогулюючись уздовж паркової алеї, тому Німанд одягнув рукавички.

— Чи домовились ви про наступну зустріч? — запитав Вістович.

Доктор кивнув.

— Так, завтра маємо з ним зустрітись о сьомій вечора, в кав'ярні «Атляс».

— Чудово. Ми також там будемо, тож не видайте нас.

— Можна дізнатись про ваші плани щодо цього чоловіка? — обережно запитав Фройд. — Бачте, певною мірою він мій пацієнт, тому мені небайдужа його доля.

— Жодних лихих намірів щодо нього ми не маємо, — брехливо сказав Самковський, в якого очі сяяли, ніби в мисливського пса, що натрапив на слід.

Доктор Фройд зміряв поліцейських уважним поглядом.

— Гаразд, панове, — сказав він, загасивши сигару. — Мені вже час... Зізнатися, я вже давно мав бути у Відні, але спершу затримали в університеті, а тепер ця справа...

— Будемо вдячні вам, пане докторе, якщо затримаєтесь ще на декілька днів, — раптом сказав Вістович.

— Гадаю, в мене вже нема вибору, — відповів Фройд і, попрощавшись, вийшов з кабінету.

— Ви здуріли, Самковський? — сказав комісар, коли за гостем зачинилися двері.

— Я?.. Чому?

— Якого дідька було викладати всі карти?

— Але ж усе сходиться, шефе! — вигукнув той. — Маємо психопата-віденця, якому відомо, що вбивство гувернантки сталося на Цитадельній горі. Про це знали тільки ми і... вбивця. Окрім того, за описами доктора, цей Німанд — типовий конторний писака. Саме таким і є наш Упир. А ці всі розповіді про сни — чистісінька вигадка. Або його самого, або цього Фройда...

— Я це й сам розумію! — гримнув Вістович. — Але слід було свої підозри тримати при собі. Хтозна, може в доктора з'явиться співчуття до пацієнта і він вирішить врятувати його від поліції.

— А якщо пацієнт — убивця? — не вгавав Самковський.

— Чорт забирай, звідки ми можемо знати, що в голові таких людей, як Фройд? Може, Німанд і є наш Упир, але для доктора він — усього лишень цінний матеріал для дослідження.

— Але ж доктор звернувся в поліцію.

— В поліцію звертаються іноді, щоб очистити совість.