Гюнтер Продель - Вбивці на борту

У випадку з Галіндесом розрахунок Валанкеса був простий: якщо пощастить довести участь Трухільйо у викраденні, а може, і вбивстві цієї людини, то світова громадськість пересвідчиться в тому, що домініканський диктатор — злочинець, і йому доведеться зійти з політичної арени. Валанкесу пощастило знайти людину, що тривалий час була секретним агентом горезвісної «Юнайтед фрут компані» в Латинській Америці і добре знала домініканську «кухню».

Восени 1956 року Валанкес запросив представників редакцій усіх нью-йоркських газет на прес-конференцію, де буде, мовляв, розкрито таємницю сенсаційного зникнення професора Хосуса де Галіндеса.

Готель «Хілтон», у великому залі якого мала відбутися прес-конференція, охороняв загін озброєних здорованів. Потрапити до залу можна було тільки по спеціальній перепустці, до того ж на дверях репортерів ретельно обшукували.

Та найбільший сюрприз чекав на газетярів у самому залі. Людина, що мала виступати з сенсаційним викриттям, сиділа на невеличкому підвищенні в будці, виготовленій з куленепробивного скла; будку оточувала дюжина охоронців з пістолетами напоготові.

Хоч перед початком прес-конференції Валанкес відрекомендував промовця як Майка Мортона, всі добре розуміли, що це тільки псевдонім.

Свій виступ Мортон розпочав досить ефектно:

— Хлопці, в своїх репортажах не називайте мого імені, не фотографуйте і не малюйте мене. Якщо вони дізнаються, хто я, моє життя не варте буде й шеляга. Бо кілька місяців я цікавився справами сімейки Трухільйо. Багато хто намагався вже викрити цю зграю, і всі вони зараз там, на небі: застрелені, повішені, отруєні або відправлені на той світ в якийсь інший спосіб. Я зовсім не бажаю приєднуватися до них, і, гадаю, ви мене розумієте.

— Я хочу розповісти вам зараз, — продовжував він, — про великий гангстерський концерн, на рахунку якого принаймні три сотні злочинів: убивств, викрадень, нападів на банки тощо. Але на чолі того концерну стоїть не простий гангстер, а глава держави, з яким уряд Сполучених Штатів підтримує тісні дипломатичні зв'язки і який щороку одержує субсидію у 800 мільйонів доларів з нашого фонду допомоги слаборозвинутим країнам.

Далі Мортон розповів, як він за дорученням Домініканського революційного комітету розшукував Галіндеса. Агент розпочав з того, що опитав чергових усіх станцій метро від Коламбес-Серкла до Бронкса. І на передостанній йому пощастило: черговий пригадав, що саме в той день, і в той час, що їх назвав Мортон, двоє молодих людей, на вигляд італійці чи іспанці; вивели з вагона літню людину, якій стало млосно. Один з молодиків навіть попросив у чергового дозволу скористатися його службовим телефоном, щоб викликати швидку допомогу.

Не гаючи часу, Мортон обдзвонив усі навколишні лікарні. Та жодна з них увечері 12 березня не посилала машини швидкої допомоги до станції метро.

— Отже, хлопці, я натрапив на слід. Але куди вони могли повезти бідолаху? В порт? В аеропорт? Це можна було перевірити. А може, вони вбили його, а тіло сховали? Проте, коли б Галіндеса вбили в Штатах, поліція рано чи пізно знайшла б його труп, а гангстерам, звичайно, хотілося б, щоб це сталось якнайпізніше. Тим-то, міркував я, вони, мабуть, вивезли його з нашої благословенної країни. Наступного ранку я знову подався на полювання. Протягом кількох днів я методично відвідував усі вокзали й аеродроми Нью-Йорка та його околиць. І мені-таки знову пощастило: нічний сторож маленького приватного аеродрому поблизу Емітівілла містер Хоукінс за відповідну мзду розповів мені, що 12 березня на аеродром приїхала машина. З неї вийшло двоє іноземців, які на ношах витягли третього. Сторожу вони сказали, що цей третій хворий на рак, і його, мовляв, везуть у штат Флоріда на операцію. Далі старий розповів мені, що за дві години до появи машини на аеродромі приземлився двомоторний літак «Бічкрафт». Він весь час стояв напоготові. Хлопці занесли хворого в літак, він знявся в повітря, а машина поїхала геть.

Раптом Мортона перебив один з репортерів.

— Пригадую, я нещодавно читав про загадкову смерть якогось містера Хоукінса з Емітівілла.

— Ви маєте рацію, — кивнув Мортон. — Наступного ранку після мого візиту сторожа знайшли мертвим поблизу амбара. Поліцейський лікар заявив, що смерть сталася внаслідок розриву серця.