Андрій Кокотюха - Колекція гадів (збірник)

– Коротше, – мовив Білан, хоча вишикувані думки ще не зовсім оформилися в якесь логічне рішення і хлопець говорив, випереджаючи їх: – Треба нам познайомитися з тим вашим легендарним учителем. Може, я помиляюся, і він справді порядна людина. Просто позбавляє батьків боягузів частини проблем. Тоді я заодно свої страхи вилікую.

– Він не лікує – він учить, як їх подолати, – виправила Поля.

– Ну, то навчуся, – погодився Максим. – Через «козла» на фізкультурі стрибати. Втру носа Черненкові, не він один тепер буде коником-стрибунцем.

Поліна наморщила лоба, переварюючи почуте.

– Ви… ти це серйозно?

– Як ніколи! – запевнив її Білан. – Коли в тебе перше побачення з учителем?

– Сьогодні ввечері. Ми вже домовилися з Софійкою, вона мене прикриє. Скаже, що ми домовилися разом іти на забаву…

– Хто кого забавляє? – поцікавився Денис.

– Ніхто нікого, – пояснила Мавка. – Сам себе забавляєш. У нас забавою називають будь-яке зібрання. Ось ви до мене в гості приїхали – маєте забаву. До однокласника на вечірку пішли нові фільми дивитися чи музику слухати – теж забава.

– Значить, сьогодні ввечері і я матиму гарну цікаву забаву, – підсумував Максим Білан.

Поліна не встигла оговтатися, як її нові друзі обговорили всі деталі.

– Не можу я нікого везти з собою – це проти правил, – опиралася дівчинка.

– Правила для того й існують, аби їх порушувати. І ти не боїшся це робити. Отже – робиш сміливий вчинок, перемагаєш боягузтво, – пояснив Максим, і всі з ним погодилися. Оксана навіть у долоні заплескала – не думала, що Білан так швидко вихід знайде.

– До того ж, Полю, в нашого Білана, нового учня вашого вчителя, буде квиток у перший ряд – живі гроші, – зауважив Денис, і тепер у долоні заплескала Мавка: Черненко, якого вона ще сьогодні вранці вважала трошки відлюдкуватим, починав їй подобатися. Бо підходив до всього, що відбувається, зі звичайнісіньким хлопчачим розумом.

– І остання причина, чому я повинен іти з тобою, – усе має шанс залишитися між нами, – підвів риску під простим планом Максим. – Інакше доведеться поставити до відома твого милого тата. Чого не хочеться ні тобі, ні мені, а вчителю – поготів.

Це остаточно переконало Поліну, і далі всі вже домовлялися, як і коли виберуться з дому. Коли настала черга шукати членські внески, вийшла несподівана затримка. Виявляється, ні в кого з чотирьох не було такої суми. Батьки видали кожному з них на якісь витрати, знаючи, що на фестивалі учасників забезпечать належним харчуванням. Приймаючи в себе друзів доньки, пані Люба звичайно ж не вимагала з них грошей – подібне навіть уявити неможливо. А в суботу за всією компанією приїде Білан-старший і відвезе їх до Києва на власному автомобілі, що теж не передбачає ні для кого з гостей додаткових витрат.

Мавка знала, де мама тримає гроші. Але поцупити їх, як Поліна, вона не збиралася – адже в такому разі сама стане злодійкою, нехай і мимоволі. Допускати цього в жодному разі не можна.

Проте вихід усе одно знайшовся. Максим запропонував усім скласти в бейсболку Дениса все, що лишилося від кишенькових грошей, виданих батьками на дорогу. Найбільше лишилося, як не дивно, в Черненка – мама не змогла виділити йому великої суми, через те хлопець трошки соромився і не дуже витрачався на різні сувеніри та інші дурниці. Гроші тримав у старому гаманці, гаман сховав на самому дні наплічника. Коли Максим і Оксана скинули до його запасів свою решту, виявилося, що не вистачає десятки. З цим Мавка пообіцяла допомогти і вже за п’ять хвилин розповідала пані Любі, на яку цікаву забаву хоче ввечері піти з Поліною. Тому їй потрібні хоча б десять гривень, щоб мати при собі якусь невеличку копійку на кока-колу.

Назар Жупанський підтвердив: він дозволив доньці сьогодні ввечері піти кудись із її приятелькою Софійкою. Навіть дзвонив попередньо її батькам і цікавився, чи ті в курсі справ. Звісно, що в курсі – Софійка навішала своїм такої самої локшини про забаву, як і було домовлено з подругою.

– Не втомилися? – запитала лиш пані Люба своїх гостей.

– Ще наспимося, – відповіла за всіх Оксана. – Бачте, як все гарно складається – після неприємностей з’являються нові друзі.

– То правда, – погодилася пані Люба. – Але, хлопці й дівчата, найпізніше, коли ви мусите бути вдома, – двадцять друга нуль-нуль. Ми можемо вам довіряти?

– Аякже! – напустив на себе солідності Максим, і пані Люба з паном Назаром не змогли стримати сміху.