Владлен Суслов - Останній рейс

— Альошо, мені час на роботу, — сказала мама. — Борщ та котлети в холодильнику.

— Коли ти повернешся?

— Як звичайно. О пів на шосту…

Тільки-но мати пішла, Альоша поспішив у ванну кімнату. Присівши навпочіпки, він витяг прозорий целофановий пакет. В ньому був товстий зошит в коричневій палітурці. Альоша розгорнув його.

Зошит починався написом, акуратно виведеним червоною і синьою аквареллю.

«Цілком секретно.

Журнал таємного спостереження за групою колишніх дворян-монархістів. Початий: 13 липня 1962 р. Закінчений…

Потім ішов список:

1. Макогон Опанас Степанович

2. Півень Карпо Матвійович».

Далі йшли номери від 3 до 10. Їх Альоша передбачливо залишив для прізвищ інших учасників монархістської організації.

На третій сторінці була написана червоним чорнилом клятва.

«Ми, Свиридов Олекса і Сахно Віктор, даємо один одному урочисту клятву, що ніколи, нікому, ніде не розповімо про нашу таємну роботу по виявленню колишніх дворян-монархістів, що збираються відновити царську владу, доки цілком не викриємо їх.

Присягаємось не шкодувати ні часу, ні здоров'я, ні самого життя, доки не виведемо ворогів на чисту воду.

Все те, що почуємо, дізнаємось, побачимо, записуватимемо в цей журнал. Записувати своєю рукою повинен той з нас, хто приніс відомості.

Я, Віктор Сахно, згоден, щоб журнал зберігався у Олекси Свиридова, і присягаюсь, що ніколи через це з ним не сперечатимусь. Також даю урочисте зобов'язання слухатись Олексу Свиридова.

Я, Олекса Свиридов, присягаюсь ніколи не задаватись і без поради Віктора Сахна нічого серйозного не робити.

Якщо хто-небудь з нас розголосить цю таємницю, він буде запроданцем і зрадником.

В. Сахно О. Свиридов

13 липня 1962 року».

За присягою стояв заголовок:

«Організаційні питання і розподіл обов'язків».

Командир Олекса Свиридов

1. Зберігає журнал і несе повну відповідальність за нього.

2. Розробляє плани операцій, скликає наради і вирішує інші важливі питання.

3. Веде спостереження за Півнем.

Начальник штабу Віктор Сахно

1. Стежить за Макогоном.

2. Займається питаннями маскування.

3. Залучає з відома і згоди О. Свиридова нових членів».

Нижче йшла Вітина приписка:

«Вношу пропозицію з метою маскування називати нашу бойову організацію НПВБ, що означає — немає пощади ворогам Батьківщини.

Начальник штабу В. Сахно».

Альоша перегорнув сторінку. На ній було повідомлення № 1.

«13 липня. Учора о І4 годині 30 хвилин я був у вагоні № 1345 маршруту № 11, де також знаходився Макогон. Куди він їхав, установити не пощастило. Він вийшов раніш за мене, а я не міг, бо сказав йому, що їду в кіно. Але зупинка відома — Полтавська…

Додатково повідомляю, що Макогон і Касторка один одного не знають. Це точно. Макогон молодший років на 30 і, звичайно ж, не міг він учитися в одному класі з Матвійовичем. Це раз, а ще сам Макогон сьогодні вранці обмовився, що не знає ніякого Матвійовича.

Начальник штабу НПВБ В. Сахно».

Альоша замислився. Все-таки невдало тоді Вітя стежив за Макогоном. Не дізнався, куди той їхав, до кого і чого. З таким дрібним завданням не справився… Даремно Вітьку послухався. Самому треба було. А так марно просидів цілий день удома. До Матвійовича ніхто не прийшов… Альоша не витримав і того самого вечора постукав до Півня і спитав, чи привезли йому ліки. Півень подякував і сказав, що привезли.

«Здорово я тоді обдурив цього хитруна! — усміхнувся Альоша своїм думкам. — Сказав, що передав листа низенькому товстунові з великою лисиною, а Матвійович закивав головою. «Вірно. Це і є мій кум Макогон». От вигадує! Барона Мюнхгаузена і то б заздрощі взяли».

… Альоша не став читати свого повідомлення про цю розмову з Півнем, і, перекинувши кілька сторінок, натрапив на наказ № 3.

«17 липня. § 1. Зважаючи на те, що Макогон і Півень не знають один одного, а ними командує якийсь «ЯА», найголовнішим завданням НПВБ є: вжити всіх заходів і знайти цього «ЯА», для чого з сьогоднішнього дня встановити спільні чергування з 8 ранку до 8 вечора. В непарні числа біля будинку Макогона, в парні — в моєму дворі.

§ 2. Начальникові штабу НПВБ на протязі трьох днів в обережній формі переговорити з Петею Барабашем і Женею Гальперіним. Після чого подумати про прийом їх до групи «Немає пощади ворогам Батьківщини».

Командир НПВБ О. Свиридов».

Нижче було повідомлення № 6.

«18 липня. Разом з начальником штабу цілий день чергували в моєму дворі. О першій годині дня Карпо Матвійович вийшов з сумкою на вулицю. В гастрономі купив шинково-січеної ковбаси 250 грамів, сто грамів масла, два батони, пляшку молока і повернувся додому. Більше з квартири не виходив і до нього ніхто не приходив.