Анатолій Рибаков - Кортик

І так слово за словом Мишко написав ось що:

«Сим гадом завести часы, понеже проследует стрелка полудень, башне самой повернутой быть».

— Дивний напис, — задумливо промовив Олексій Іванович, — дивний. — Він мовчки розглядав піхви, потім подивився на Мишка і спитав — Що ти скажеш з цього приводу?

Мишко мовчки знизав плечима.

— У всякому разі, ти більше за мене знаєш, — сказав Олексій Іванович. — Наприклад: де кинджал?

Мишко мовчки дивився на підлогу.

— Обізвався грибом — лізь у кіш, — розсміявся Олексій Іванович. — Оскільки є піхви, то повинен бути й кинджал.

Мишко вийняв кортик і показав, як закладається туди стержень.

— Дотепно, — сказав Олексій Іванович, — це подоба кортика.

— Це і є кортик, — сказав Мишко. Олексій Іванович підвів брови:

— Ти впевнений в цьому?

— Звичайно.

— Це добре, якщо ти впевнений, — говорив Олексій Іванович, розглядаючи кортик. — Рукоятка з секретом — річ досить поширена в середньовіччі. У рукоятки мечів вкладалися мощі святих, і рицарі перед боєм «прикладувалися до мощів». Звідси і пішов звичай цілування зброї. Так… — Олексій Іванович продовжував розглядати кортик. — Так… Бронзова змійка, очевидно, і є шуканий гад… Отже, невистачає тільки годинника, якого потрібно завести. Ну, Поляков, тепер розповідай усе, що ти знаєш про цей кортик…

Вислухавши Мишкову розповідь, Олексій Іванович деякий час замислено барабанив пальцями по столі, потім сказав:

— Все це дуже цікаво. Я чудово пам'ятаю історію загибелі лінкора «Императрица Мария». Було багато галасу в газетах, але на тому, здається, справа й закінчилася. Це дуже цікаво. Нікітський не міг безкарно вбити офіцера. Він розраховував, що все поховає вибух. Очевидно, він знав про підготовку вибуху на кораблі…

Мишко здивовано подивився на Олексія Івановича. Справді! Як це він раніше не додумався? Виходить, Нікітський брав участь у підготовці вибуху корабля.

— Що ти тепер збираєшся робити? — спитав Олексій Іванович.

— Їй-право, не знаю, — сказав Мишко. — Ми думали, що після розшифровки все буде ясно; виявляється — ні. — Він запитливо подивився на Олексія Івановича — Треба дізнатися, хто цей убитий офіцер…

— Правильно, — сказав Олексій Іванович. — Адже тобі Полевой назвав його ім'я.

— Так, — відповів Мишко, — тільки ім'я: Володимир. Але прізвища його він сам не знав. Щоправда… — Мишко зам'явся.

— Що ти хотів сказати? — спитав Олексій Іванович.

— Ми з хлопцями дещо вияснили про кортик…

— Дослідили?

— Так.

— Добре. — Олексій Іванович встав. — Цими днями я вас викличу, і ви мені розповісте про свої дослідження.

Про випадок з Юрком Стоцьким хлопці розповіли Колі Севостьянову. Він похвалив їхню поведінку і сказав, що скоро в кожній школі буде створений форпост, який об'єднає всіх піонерів школи. Між іншим, він порадив хлопцям випускати в класі стінну газету.

Через кілька днів у коридорі, біля сьомого класу, висів перший номер стінгазети «Бойовий листок». Газета починалася Мишковою статею «Нездорове захоплення».

НЕЗДОРОВЕ ЗАХОПЛЕННЯ

У нашому сьомому класі «Б» спостерігається нездорове захоплення деякими особами, як наприклад, Печоріним і Мері Пікфорд.

Почнемо з Мері Пікфорд. Кожна її картина закінчується тим, що вона одружується з мільйонером. Для чого ж її наслідувати, коли всім відомо, що в нашій країні мільйонерів немає і взагалі їх скоро ніде не буде?

Тепер про Печоріна.

По-перше, він дворянин і білий офіцер.

По-друге, він стопроцентний егоїст. Через свій егоїзм він причиняє всім страждання: занапащає Белу, обдурює Мері (щоправда, вона княжна, але й Печорін сам дворянин), гордовито ставиться до Максима Максимовича.

Печорін навіть не приховує свого егоїзму, він говорить: «Яке мені діло до страждань і радощів людських». Виходить, він не поважає людей, його цікавить тільки власна персона. Звідси висновок: людина, яка не приносить суспільству користі, завдає йому шкоди, тому що вона не хоче рахуватися з іншими людьми. (Це ми бачимо на одному прикладі, який нещодавно обговорювався в нашому класі). Із всього цього ясно, що коли всі будуть наслідувати Печоріна і думати тільки про себе, то всі люди переб'ються між собою і буде чистісінький капіталізм.

Поляков.

Слідом за цією статтею йшли замітки: