Жокей — рожевий шолом, синьо-чорний камзол.
Десборо. Власник — лорд Бекуотер.
Жокей — жовтий шолом, жовті рукави.
Срібний. Власник — полковник Росс.
Жокей — чорний шолом, червоний камзол.
Ірис. Власник — герцог Балморал.
Жокей — жовті й чорні смуги.
Упертий. Власник — лорд Синглфорд.
Жокей — фіолетовий шолом, чорні рукави.
Перервавши мовчання, полковник сказав:
— Ми понадіялися на ваше слово і не стали виставляти іншого коня... Зачекайте, що це? Срібний — фаворит?
— П’ять до чотирьох на Срібного! — лунало з трибун. — П’ять до чотирьох на Срібного! П’ять до п’ятнадцяти на Десборо!
— На старті підняли номери! — вигукнув я. — Усі шість коней на доріжці.
— Усі шість? Так що ж це, мій кінь бере участь? — розхвилювався полковник. — Але я не бачу там Срібного!
— А хіба це не він?
Тільки-но я вимовив ці слова, як повз нас проскочив міцний гнідий огир, несучи на собі жокея, вдягненого в червоне й чорне, в кольори полковника Росса.
— Це не мій кінь! — закричав власник скакуна. — На цій тварині немає жодної білої шерстинки. Що ви затіяли, містере Голмс?
— Не хвилюйтеся, краще постежмо за перегонами, — спокійно відповів мій друг, дивлячись у мій бінокль. — Чудово! Відмінний старт! Зараз вони з’являться!
З нашого екіпажа було чудово видно коней, що наближались. Усі шість скакунів ішли поряд, але десь із середини дистанції вперед вирвався Десборо. Проте майже відразу його дуже стрімко обійшов жеребець полковника. Він першим досяг фінішу, обігнавши головного суперника на добрих шість корпусів. Ірис герцога Балморала з великим відривом прийшов третім.
— Головний приз — мій, — задихнувся полковник. — Присягаюся, я нічого не тямлю. Містере Голмс, чи не час вам пояснити, що тут відбувається?
— Звісно, полковнику, невдовзі ви про все дізнаєтеся. Ходімо всі гуртом глянемо на переможця.
— Ось він, сказав Голмс, коли ми ввійшли до падока, де мають право перебувати лише власники коней та їхні друзі. — Протріть йому морду та праву передню ногу спиртом і переконайтеся, що перед вами Срібний.
— Усемогутній Боже!
— Я знайшов коня у злодія та вирішив випустити його на іподром у тому вигляді, в якому його сюди привезли.
— Любий Голмсе, ви просто чарівник! Кінь має цілком здоровий вигляд, ніколи в житті він не бігав так, як сьогодні. Прийміть мої вибачення за те, що я мав сумнів щодо ваших здібностей. Але я буду вдячний вам іще більше, якщо ви також зможете знайти й убивцю Джона Стрейкера.
— Це вже зроблено, — мов нічого й не було повідомив Голмс.
Ми з полковником приголомшено втупились у нього очима.
— Ви... знайшли вбивцю? І де ж він?
— Тут.
— Де?
— Стоїть просто переді мною.
Щоки полковника спалахнули.
— Я дуже зобов’язаний вам, містере Голмс, — сказав він. — Однак те, що ви зараз кажете, я сприймаю або як невдалий жарт, або як образу.
Шерлок Голмс розсміявся.
— Завіряю вас, полковнику, мені й на думку не спадало вважати вас причетним до злочину, — сказав він. — Справжній убивця стоїть за вашою спиною.
Він зробив крок уперед і поклав руку на загривок чистокровного скакуна.
— Срібний! — в один голос скрикнули ми з полковником.
— Так, убивця — цей кінь. Але його провину пом’якшує та обставина, що він був змушений захищатись, а Джон Стрейкер виявився людиною, котра не заслуговувала на довіру... О, здається, розпочинається другий заїзд! Я зробив деякі ставки і сподіваюся трохи виграти, тому ненадовго відкладімо пояснення.
Того ж таки вечора ми втрьох вирушили до Лондона. Зручно влаштувавшись у пульманівському вагоні, ми приготувалися вислухати розповідь Шерлока Голмса про те, що відбулось у Дартмурі в ніч із понеділка на вівторок і яким чином йому вдалося розплутати цю справу. І чесно зізнаюся: нам із полковником подорож видалася дуже короткою.
— Відразу скажу, — розпочав Голмс, — що уявлення про цю справу, яке виникло в мене на підставі газетних статей, виявилося хибним. І це моя провина — я не зумів звести докупи значущі факти, що ховалися під ворохом непотрібних подробиць. Я вирушив у Девоншир з переконанням, що злочин скоїв Фіцрой Симпсон, хоча прямі докази його провини були відсутніми. Тільки тоді, коли ми під’їхали до будинку тренера, я раптом зрозумів, яку роль відіграє баранина в соусі. Пригадуєте, як я залишився в екіпажі, коли всі вийшли? Тієї миті я розмірковував над тим, чому випустив такий наочний доказ.
Читать дальше