Джон Гришэм - Джон Ґрішем. Інформатор

— Ну, добре, і яка у нього проблема? — запитала вона.

Маєрс дивився кудись удалечінь на воду за човнами. Розвідний міст саме відкривався, і це видовище, здавалося, його зачарувало.

— Книжка має багато розділів, деякі з них іще пишуться. Я призначив цю зустріч для того, щоб зацікавити вас. Але водночас і налякати, щоб ви могли відмовитись, якщо це справді те, чого ви хочете. І зараз мене цікавить лише одне: чи бажаєте ви взяти участь у цьому розслідуванні?

— Ви впевнені, що дії судді були неправомірними? — поцікавилась Лейсі.

— «Неправомірні» — це надто м’яко. Мені відомо, що ця справа пов’язана з корупцією такого рівня, якого ще не знала наша країна. Бачте, міс Стольц і містере Хетч, шістнадцять місяців, які я провів у в’язниці, не минули даремно. Мене призначили відповідальним за юридичну бібліотеку, а тому я постійно читав. Я переглянув відомості про кожен процес проти суддів, звинувачених у корупції, в усіх п’ятдесяти штатах. У мене на руках були дослідження, матеріали, записи — усе. Я досить обізнаний, кажу це на той випадок, якщо вам потрібна буде знаюча людина. Історія, яку я можу вам розповісти, стосується більшої кількості брудних грошей, ніж в усіх інших справах, разом узятих. Звісно, не обійшлося й без хабарів, вимагання, залякування, сфальсифікованих судів, щонайменше двох вбивств і одного несправедливого вироку. Всього за годину їзди звідси у в’язниці чекає на смертний вирок людина, яку підставили. Той, хто вчинив злочин, мабуть, зараз відпочиває на якійсь яхті, до того ж значно кращій, ніж моя.

Маєрс зробив паузу, щоб випити ще трохи із пляшки. На його обличчі з’явився самовдоволений вираз — вся увага зараз була прикута до нього.

— Отож, чи бажаєте ви брати участь у цьому? Це може бути небезпечно.

— Чому ви звернулися до нас, а не до ФБР? — запитав Г’юго.

— Колись мені доводилося мати справу з ФБР, містере Хетч. Повірте, добром це не скінчилось. Я не довіряю ані їм, ані будь-кому іншому, хто має значок; не в цьому штаті.

— Нагадую, містере Меєрс, що ми не маємо зброї. Ми не розслідуємо злочини. Мені здається, що це справа для кількох силових структур, — сказала Лейсі.

— Але ви можете викликати до суду, — зауважив Меєрс. — У вас є статут, який надає таке право. Ви можете змусити будь-кого із суддів надати усі матеріали їхніх справ, що зберігаються в офісах. У ваших руках неабияка влада, міс Стольц. Тому можна сказати, що ви теж займаєтесь кримінальними справами.

— Це так. Однак у нас немає необхідних засобів для боротьби із гангстерами. Якщо те, що ви розповіли, правда, то погані хлопці добре організовані, — додав Г’юго.

— Вам доводилось коли-небудь чути про банду «Великі риби»? — запитав Меєрс, зробивши ще один довгий ковток із пляшки.

— Ні — відповів Г’юго. Лейсі лише заперечно похитала головою.

— Ну, це ще одна довга історія. Так, містере Хетч, вони були добре організовані. За ними тягнувся довгий шлейф злочинів, які не входять до вашої юрисдикції, оскільки не стосуються суддів. Але до однієї справи був причетний суддя. Вас це має зацікавити.

«Конспіратор» погойдувався на хвилях, і їхній плюскіт був єдиним звуком, що порушував тишу, яка запала на палубі.

— А якщо ми відмовимось? — нарешті озвалась Лейсі. — Що буде далі з вашою історією?

— Це якщо я подам офіційну скаргу? В такому разі ваше втручання буде необхідним.

— Теоретично так. Однак я впевнена: вам відомо, що нам буде відведено сорок п’ять днів для проведення перевірок і з’ясування, чи не є безпідставною ця скарга. Тоді ми сповіщаємо того, проти кого вона спрямована, — суддю, псуємо йому день. Проте ми також досягли майстерності в ігноруванні скарг.

— О, так, ми бюрократи, — промовив Г’юго, не приховуючи усмішки. — Ми вміємо ухилятися і відкладати справу на потім як справжні професіонали.

— Цю ви не зможете відкласти, — відповів Меєрс. — Надто вона вагома.

— Якщо це справді так, чому ніхто раніше про неї не чув? — поцікавилась Лейсі.

— Тому що вона й досі не розплутана. Час не був підходящим і ще багато інших причин, міс Стольц. Найважливіше ж те, що досі жодна людина з відповідним досвідом не хотіла за неї братись. Але я не боюсь. Отож, питання просте: чи захоче Рада з судових правопорушень розслідувати справу найбільш корумпованого судді в історії американської юриспруденції?

— Ця справа стане нашою, — відповіла Лейсі.

— Чудово.

— Коли ми дізнаємося його ім’я? — запитав Г’юго.

— Ви припускаєте, що це чоловік?