Джон Гришэм - Острів Каміно

Про Марка і Джеррі— жодної згадки. Денні раптом занервував і вирішив, що час рухатися. Розплатившись, він вийшов із ресторану й кинув свій Sat-Trak у смітник біля вхідних дверей. Тепер жодних зв’язків із минулим. Він був наодинці й на волі, радісно збуджений через такий поворот подій і водночас знервований через новини в пресі. Нині треба було конче покинути країну. Його попередні плани були інакші, але кращого розвитку подій не можна було й уявити. Життя руйнує будь-які плани, а переможцями виходять ті, хто вміє перелаштовуватись на ходу.

Трей був проблемою. Він швидко почав би заважати, потім став би тягарем, і зрештою — баластом. Денні тепер згадував про нього лише мимохіть, а діставшись на світанку до північних околиць Піттсбурга, і зовсім викинув Трея з голови. Ще один ідеальний злочин.

О дев’ятій ранку Денні увійшов в офіс компанії, яка надавала послуги з безпечного зберігання, в Оукмонті, що в передмісті Піттсбурга. Він пояснив службовцю компанії, що шукає невеличке сховище з контрольованою температурою й вологістю для зберігання кількох пляшок дорогого вина. Той показав йому квадратне приміщення площею тринадцять квадратних метрів, яке здавалося в оренду за двісті п’ятдесят доларів на місяць, але щонайменше на рік. Денні сказав, що йому потрібен менший термін, і вони зійшлися на трьохстах доларах на місяць протягом півроку. Він пред’явив посвідчення водія штату Нью-Джерсі, підписав договір від імені Пола Рафферті й заплатив готівкою. Отримавши ключ, він повернувся в приміщення, встановив температуру на тринадцять градусів Цельсія, а вологість на сорок відсотків. Вимкнув світло, попрямував назад коридором, відвертаючись від камер спостереження, і вийшов з будівлі, не потрапивши на очі співробітнику.

О десятій ранку відкрився винний склад, який торгував гуртом зі знижками, і Денні був того дня першим клієнтом. Він заплатив готівкою за чотири ящики паскудного шардоне, випросив у продавця дві порожні картонні коробки й вийшов із магазину. Десь півгодини він їздив округою, шукаючи тихого місця подалі від дорожнього руху й камер спостереження, і зрештою заїхав на дешеву автомийку та припаркував свій пікап біля пилососів для самообслуговування. «По цей бік раю» і «Прекрасні й приречені» чудово вмістилися в одну з порожніх коробок. У другу потрапили «Ніч лагідна» і «Останній магнат», а «Ґетсбі» удостоївся окремої коробки, яка спустіла по тому, як дванадцять пляшок перекочували з неї на заднє сидіння пікапа.

До одинадцятої Денні вже встиг віднести свої шість ящиків в орендоване приміщення сховища. Виходячи, він наштовхнувся на співробітника і сказав йому, що завтра заїде знову й привезе ще вина. Той байдуже кивнув. Коли Денні від’їжджав від будівель компанії, минаючи численні ряди сховищ, йому спало на думку, що за цими замішеними дверима, мабуть, чекає свого часу ще чимало бозна-якого вкраденого добра — втім, навряд чи було щось настільки цінне, як те, що мав він.

Денні поволі їхав центром Піттсбурга й зрештою дістався до пошарпаних кварталів. Він зупинився біля аптеки з товстими ґратами на вікнах. Опустивши скло в дверцятах і лишивши ключі в замку запалювання й дванадцять пляшок поганого вина на задньому сидінні, він узяв свою сумку й покрокував геть. Бралося до полудня, і цього ясного й сонячного осіннього дня він почувався відносно безпечно. Знайшовши таксофон, він викликав таксі й дочекався його біля кафе з південною кухнею. За сорок п’ять хвилин таксі висадило його біля злітного поля Міжнародного аеропорту Піттсбурга. Забравши свій квиток, Денні без пригод пройшов перевірку безпеки й попрямував до кав’ярні біля виходу на посадку свого рейсу. У газетному кіоску він купив New York Times і Washington Post. З нижньої частини першої сторінки Times до нього кричав заголовок: «затримано двох грабіжників принстонської бібліотеки». Жодних імен і фотографій не було: вочевидь, Принстон і ФБР намагалися контролювати подачу інформації. У короткій статті повідомлялося, що напередодні в Рочестері заарештували двох чоловіків.

Нині тривав пошук інших «учасників зухвалої крадіжки».

Поки Денні чекав свого рейсу в Чикаго, Ахмед уже встиг прилетіти з Баффало в Торонто, де забронював квиток в один бік до Амстердама. До вильоту залишалося чотири години, і він розмістився в залі підвищеного комфорту, сховав обличчя за меню й почав потягувати алкоголь.

Наступного понеділка Марка Дрісколла й Джеральда Стінґардена, які відмовилися від екстрадиції до інших штатів, привезли в Трентон, штат Нью-Джерсі. Там вони явилися до федерального судді й підписали присяги про те, що не мають жодних активів, після чого суд призначив їм адвокатів. Зважаючи на кількість підроблених документів, які в них знайшли, у звільненні під заставу їм було відмовлено, адже надто ймовірно було, що вони спробують утекти.