Джон Гришэм - Адвокат негідників

Найближчими сходами спускаюсь на поверх нижче і, щойно опинившись на безпечній відстані від неї, ховаюся у вбиральні й пригадую її слова. Все ще не віриться. Ті присяжні, як і решта містян, звинуватили мого клієнта ще в день його арешту. Її мати, Глінна Ростон, за всіма ознаками є типовою мешканкою Міло — неосвіченою, забобонною, покликаною бути героїнею для своєї громади в потрібний час. Ранок понеділка буде цікавим. Якоїсь миті, після того, як резюмуємо свідчення, у мене буде шанс кинути погляд у бокс присяжних. Поки що Глінна не боялася зустрічатися зі мною поглядом. Її очі щось та підкажуть, але я поки не знаю, що саме.

Викидаю це з голови і повертаюсь до дійсності. Бій важковаговиків триває вже сорок секунд, і я задоволений, що він затягується. Не можу дочекатися, коли наша невеличка банда знову збереться. Ми зустрічаємося у тій же темній кімнаті за замкненими дверима і не стримуємось у висловлюваннях. Кожен з нас шістьох дістає з кишень готівку. Френкі розгортає записи і стежить, щоб усе було як слід. За вечір на своїх ставках я збагатився на 8 000 доларів, і з них 2 000 підуть Тадео як імпровізований бонус. Я виключу їх з його частки виграшу. Вона буде внесена у звіти для податкової, а ця готівка — ні.

Тадео заробляє 8 000 за свої зусилля, цей вдалий вечір дозволить йому додати до своєї свити ще одного члена банди. Він сплатить якісь рахунки, підтримає родину і нічого не заощадить. Я намагався давати фінансові поради, але тільки змарнував час.

Зупиняюся біля роздягальні, віддаю Тадео 2 000, кажу, що люблю його, виходжу. Ми з Напарником їдемо в затишний бар і випиваємо по кілька келихів. Мені не одразу вдається заспокоїтись. Коли перебуваєш аж так близько до дійства і твого власного бійця в ринзі лише дві секунди відділяють від струсу мозку чи переламу кістки, а тобі у вуха ревуть п’ять тисяч ідіотів, твоє серце стукотить у шаленому ритмі, всередині все перевертається, а нерви натягуються, мов струни. Такого адреналінового потопу я ще ніколи не відчував.

Джек Пілей — колишній бойфренд матері дівчаток Фентрес. Їхнього батька не стало задовго до вбивства, і в помешканні їхньої матері двері не зачинялися за місцевими кавалерами-пройдисвітами. Пілей протримався близько року. Йому вказали на двері, коли вона зустріла продавця уживаних тракторів, в якого було трошки грошенят і будиночок. Вона переїхала, Пілея з розбитим серцем виставили. Його останнім бачили поруч із дівчатками перед їхнім зникненням. Я з самого початку питав поліцію, чому вони не розглядали його як підозрюваного, чи принаймні не перевірили його, але вони спромоглися лише відповісти, що у них вже є підозрюваний. Ґарді перебував під арештом і у всьому зізнався.

Моє тверде переконання — Джек Пілей убив дівчаток на знак якоїсь нездорової помсти. І якби копам не трапився під руки Ґарді, вони рано чи пізно допитали б Пілея. Однак Ґарді — з його моторошною зовнішністю, сатаністськими нахилами і причетністю до сексуальних збочень, став справжнім фаворитом, і назад Міло більше не озиралося.

На думку Слона, який покладається на свої темні джерела, Пілей ледь не кожного суботнього вечора зависає у клубі під назвою «Блу енд Байт». Це приблизно за милю на схід від Міло, колись це була автомайстерня. Зараз там звичайна провінційна забігайлівка з дешевим пивом, більярдними столами і живою музикою по вихідних.

У суботу приблизно о десятій вечора ми зупиняємося на переповненій пікапами парковці. У нас теж пікап — орендований «Додж Клаб Кеб» із двигуном «Рем» і великими покришками. Він, може, надто чистий, як для цього клубу, але ж він належить Гертц [1] Гертц (Hertz) — компанія з прокату автомобілів. , а не мені. За кермом Напарник, він має скидатися на роботягу, щоправда, виходить не дуже. Він змінив свій щоденний одяг, вбрався у джинси і футболку з ковбоєм, але це не допомогло.

— Уперед, — оголошую я з переднього пасажирського сидіння. Тадео і Мігель вистрибують із заднього сидіння і невимушено заходять до клубу. Біля дверей їх зустрічає викидайло, який вимагає по десять баксів за вхід з кожного. Він несхвально оглядає їх. Зрозуміло, вони ж смагляві латиноамериканці. Та принаймні не чорні. За словами Слона, мексиканців «Блу енд Байт» ще потерпить, а от чорне обличчя спровокує справжнє безчинство. Але непокоїтись не варто. Ця місцина не привабить жодного притомного чорношкірого хлопця.

Однак безчинство вони таки отримають. Тадео і Мігель замовляють пиво на людному барі й успішно змішуються з натовпом. На них трохи поглядають, але не дуже прискіпливо. Якби ж ці жирні п’яні селюки тільки знали. Тадео голими руками може вирубити будь-яких п’ятьох із них менш ніж за хвилину. Мігель, його брат і спаринг-партнер — чотирьох. По п’ятнадцяти хвилинах спостереження за присутніми і вивчення обстановки Тадео підкликає бармена і каже бездоганною англійською: