Ю Несбё - Пентаграма

– Велокур’єр, – прошепотіла Беата.

– Обличчя однаково не видно, – відповів Бйорн Гольм.

– Так, але… – Голос Беати прозвучав, немов відлуння. Не зводячи очей із фотографії, вона простягнула руку. – Лупу…

Гольм відшукав збільшувальне скло на столі між пакетиків з реактивами і передав їй.

Беата прикрила одне око і почала водити лупою по фотографії.

Бйорн Гольм подивився на начальницю. Він, звичайно, чув історії про те, як вона працювала в слідчому відділі, як сиділа добу безперервно, замкнувшись у відеокімнаті, переглядала записи пограбувань: кадр за кадром, помічаючи все нові подробиці статури і жестикуляції, контури облич за масками, і врешті-решт, встановлювала особи нальотчиків, тому що бачила їх раніше (приміром, на записі нальоту на пошту, яку зробили п’ятнадцять років тому, коли сама Беата ще під стіл пішки ходила, а потім залишили в архіві на жорсткому диску, де записано мільйони облич і кожен наліт за всю історію відеоспостереження). Хтось стверджував, що у Беати дуже добре розвинена частина мозку, що відповідає за пам’ять на обличчя. Тому Бйорн Гольм дивився не на фотографію, а на те, як Беата розглядає кожну деталь, хоча розумів, що нічому в неї не навчиться, адже для цього потрібні особливі природжені здібності, яких у нього немає.

Потім він зрозумів, що Беата розглядає зовсім не обличчя чоловіка.

– Коліно, – сказала вона. – Бачиш?

Бйорн Гольм підійшов ближче:

– Що там?

– На лівій. Схоже на пластир.

– Тобто нам треба шукати чоловіка з пластиром на нозі?

– Смішний ти, Гольме. Перш ніж шукати того, хто на цій фотографії, треба з’ясувати, чи може він бути нашим веломаніяком.

– А у кого ми це з’ясуємо?

– У єдиної людини, яка бачила його зблизька. Зроби копію фотографії, а я пішла за машиною.

Свен Сівертсен з приголомшеним виглядом дивився на Харрі. Той щойно виклав йому свою неймовірну теорію.

– Я дійсно ні про що не підозрював, – прошепотів Сівертсен. – Я ніколи не бачив фотографії жертв у газетах. На допитах мені називали імена, але вони мені нічого не говорили.

– Ну, поки що це тільки теорія, – сказав Харрі. – Ми не знаємо, чи дійсно це велокур’єр-маніяк. Потрібні конкретні докази.

Сівертсен посміхнувся:

– Краще доведи, що у тебе вже досить матеріалу, щоб із мене зняли звинувачення. Тоді я надам свідчення проти Волера.

Харрі знизав плечима:

– Я можу подзвонити начальникові мого відділу, Б’ярне Мьоллеру, попросити його приїхати на патрульній машині й забрати нас звідси у повній цілості.

Сівертсен рішуче похитав головою:

– У цій справі напевно вже замішані чини, вищі Волера. Я нікому не вірю. Спочатку надай докази.

Харрі стиснув і розтиснув кулаки:

– У нас є ще варіант: піти до журналістів і все їм розповісти. І про маніяка, і про Волера. Таким чином ми себе убезпечимо.

Сівертсен подивився на нього з підозрою.

– Наш час спливає, – сказав Харрі. – Він уже ближче. Невже не відчуваєш?

Сівертсен потер зап’ястки.

– Добре, – сказав він. – Гаразд.

Харрі засунув руку в задню кишеню і дістав погнуту візитку. На секунду замислився, можливо, уявляючи наслідки свого дзвінка. Чи не уявляючи. Набрав номер робочого телефону. Голос у слухавці відповів на подив різко:

– Рогер Єндем.

Харрі чув на задньому плані гамір, дзижчання апаратури та дзвінки інших телефонів.

– Це Харрі Холе. Мені треба, щоб ви мене уважно вислухали, Єндеме. У мене є інформація про велокур’єра-маніяка та про контрабанду зброї, в якій замішаний один із моїх колег у поліції. Ви чуєте?

– Так-так.

– Чудово. Пропоную так: я вам даю ексклюзивну інформацію, а ви розміщуєте її на сайті «Афтенпостен» так швидко, як тільки можете.

– Домовилися. Ви звідки дзвоните, Холе?

Судячи з голосу, він був здивований зовсім не так сильно, як припускав Харрі.

– Це неважливо. У мене є відомості, які підтверджують, що Свен Сівертсен – не велокур’єр-маніяк. Це офіцер, який вів розслідування і ось уже декілька років займається незаконним ввезенням зброї в Норвегію.

– Фантастика. Але, вважаю, ви розумієте: я не можу все це надрукувати на підставі телефонної бесіди.

– Що ви маєте на увазі?

– Жодна серйозна газета не публікуватиме звинувачення на адресу інспектора, особливо в контрабанді зброї, не переконавшись у достовірності джерела. Ні на секунду не сумніваюся, що ви той, за кого себе видаєте, але звідки мені знати, що ви не п’яний, або не з’їхали з глузду, або і те й інше? Якщо я полінуюся перевірити істинність інформації, газеті може загрожувати судовий розгляд. Треба зустрітися, Холе. Я обіцяю, що все запишу з ваших слів.