Сергій Бут - «Аляска»

— Антохо, а ми на тебе чекаємо.

Чахлий поліз до кишені власного халата і, діставши газету, пояснив її роль:

— Кросворди будемо розгадувати — усі разом. Авжеж, Бемолю?

Долаючи страх, Бемоль звів очі на санітара. Тим часом Прапор посадив Антона навпроти Бемоля. Лікті Антона обвили міцні мотузки, які Прапор прив’язав до крісла, аби пацієнт не зміг завдати удару. Потім він схопив із підлоги ланцюги й пропустив їх крізь петлі обох пасток. Від натягу пастки розчепірилися назустріч Бемолевим ногам. Доки пацієнти спостерігали за маніпуляціями Прапора, його напарник підсунув Бемоля настільки близько до металевих пасток, що його ноги опинилися в пащеках капканів, напнутих ланцюгами. Один необережний рух — і металеві зубці зійдуться, розчавивши плоть пацієнта.

— Бери, — наказав Антонові Прапор.

Антон знітився. Незважаючи на втому і страх, він прекрасно усвідомлював відповідальність, яку намагався втелющити йому в руки санітар.

— Бери, інакше я відпущу, — Прапор позбавив Антона вибору.

Зціпивши зуби, Антон перебрав запропоновані йому металеві мотузки. Здоров’я Бемоля перебувало відтепер у його руках. Чахлий умостився поруч на металевий сейф і, дивлячись у газету, дав старт тортурам:

— Отже, перше запитання по вертикалі: для кого псих Бемоль збирав інформацію про стан справ у лікарні?

Пацієнт і допитувач зустрілися поглядами. Чахлий навіть повірив, що Бемоль от-от дасть щиру відповідь, нажаханий інквізиторськими умовами камери. Задля впевненості санітар поквапив пацієнта:

— Я слухаю.

Натомість Бемоль схилив голову. Чахлий не поспішав. Усе його єство упивалося ситуацією. Лікарня, що була для нього чи не рідною домівкою, давала йому владу над такими, як Бемоль і Антон, а коли зважити на протистояння, котре закінчилося для пацієнтів поразкою, він почувався вдвічі щасливішим.

— Гаразд, надамо слово напарникові, — провадив Чахлий. — Отже, перше запитання по горизонталі: що псих Антон шукав у головному корпусі лікарні?

Перемикання стрілок розмови на власну персону збентежило Антона. Провал їхньої операції не означав, що санітари обізнані стосовно її подробиць, тому пацієнт вирішив схитрувати:

— Хотів утекти.

— І що завадило? — не послаблював хватки Чахлий.

Завадили можливі докази щодо фальшування Павловичем діагнозів хворих і методи їх лікування, що, можливо, засвідчені на флеш-карті, яку Антон завбачливо передав Міхаелеві. Проте вголос, звісно, ніхто не збирався виказувати цієї інформації. Можливо, це ще стане в пригоді.

— Передумав, — збрехав Антон.

— А може, тебе тут щось тримає?

Голос санітара видався пацієнтові дуже підозрілим, та й очі надто примружилися. Антон наважився підвести погляд і подивитися просто в холодні зіниці Чахлого. Вони палахкотіли таємничістю.

— Не хочеш поділитися з нами власними секретами? — гаркнув кощавий санітар.

Навантажений ланцюгами, Антон дістав іще один клопіт. Мозок заворушився, шукаючи належної відповіді, але нічого путнього на гадку не спадало.

— Ні, просто передумав.

Під поглядом санітара пальці Антона ціпеніли ще дужче.

Сухожилля напнулося й почало нити, але здаватися не можна. На щастя пацієнта, Чахлий дістав із кишені ручку і, застеливши газетою сейф, узявся заповнювати клітинки:

— Так і зазначимо: втеча.

Чахлий вписав літери в горизонтальний рядок і з виглядом дурника, викликати який з його фізіономією не становило проблеми, промовив:

— Друге запитання по вертикалі.

Обидва пацієнти завмерли, чекаючи на нову каверзу.

Прапор не втручався. Здебільшого його функція зводилася до фізичного вгамування надто збуджених пацієнтів, але наразі їхню волю обмежували крісло й ланцюги. Це, звісно, не війна, на якій він вирішив би всі питання двома пострілами, але для нього вони були по той бік барикад — отже, ворогами. Він глянув на Чахлого, який саме вмостився зручніше біля сейфа й приготувався поставити нове запитання.

— Про яких іще пацієнтів «Аляски» відомо психові Бемолю?

Попри критичність ситуації, артист і далі грав вар’ята, насвистуючи під ніс знайому всім мелодію, хоча ніхто не розбирав, яку саме. Те, що пацієнт проігнорував запитання, розлютило Чахлого. Напруга між ними досягла апогею, і санітар, не пробачивши Бемолю його витримки, ударив того в обличчя. Голова пацієнта хитнулася, з носа заюшила кров. Фізична розправа, на думку Чахлого, мала втихомирити артиста, проте той не відступав. Санітар нахилився до жертви й прогорлав у закривавлене обличчя пацієнта: