Айзек Азімов - Подих смерті

— Роберто, цей джентльмен — містер Джек Дохені.

Роберта мигцем глянула на Дохені.

— День добрий! — майже пошепки привіталася вона.

— Містер Дохені розслідує нещасливий випадок, — додав Брейд.

— Випадок із Ральфом? — В очах дівчини спалахнули іскри життя.

— На думку містера Дохені, Ральфова смерть не була випадковість. Я теж так думаю. Це вбивство.

— Чому ви так думаєте? — збуджено запитала Роберта, звернувши вогненний погляд на детектива: — Я знала: Ральф не міг допуститися такої грубої помилки. Хто вчинив злочин? Кажіть-бо, хто?

«Зразу ж погодилась зі мною, — подумав Брейд. — Певно, й сама так вважала».

— Ми саме з'ясовуємо це, — сказав Брейд. — До слова сказати, нам треба поговорити ще про одну справу. Гадаю, містер Дохені уже довідався про твою дружбу з Ральфом.

— Знаю, — в її очах промайнула зневага.

— Звідки? — здивувався Брейд.

— Місіс Нойфельд, Ральфова мати сказала мені, що поліція цікавилась нашими стосунками, — пояснила Роберта і звернулася до детектива — Запитали б мене — і я сама розповіла б вам про них.

— Не хотілося без потреби хвилювати вас, міс, — лагідно всміхнувся їй Дохені. — Гадаю, така розмова не справила б вам приємності.

— Певно що.

— Містер Дохені довідався, що ви з Ральфом посварилися, — докинув Брейд.

— Коли?

— Сідай-но, Роберто. Будь ласка, — запропонував Брейд. — Я хочу нарешті з'ясувати одну річ, і, сподіваюсь, ти допоможеш мені. Сідай-бо, прошу.

Роберта хвилину повагалася, відтак повільно опустилась на стілець неподалік дверей.

— Що ж це за суперечка, професоре Брейде?

— Та, що спалахнула у кав'ярні.

Роберта здивовано глянула на нього. Дохені теж, здається, був спантеличений.

— Ви сперечалися про те, який сорт морозива замовити, — підказав Брейд.

Роберта тріпнула головою.

— Нічого такого не пригадую. Хто вам такого набалакав? — Вона водила по них тривожним і водночас чуйним поглядом.

Дохені не втручався. «Дає мені свободу дій, — подумав Брейд, — а сам наставив пасток і чекає, щоб затягти мені зашморг на шиї, тільки-но я зроблю якийсь хибний крок».

— Оскільки я знаю, — почав Брейд, — ти замовила морозиво з шоколадним кремом, і саме це викликало суперечку.

— Ні, — коротко відказала Роберта.

— Хоч би що там було, офіціант чув, що ви пошепки сперечались, і навіть розчув слово «фадж», а коли підійшов до столу, ти замовила морозиво з шоколадним кремом та помадки «фадж».

Брейд витримав паузу, але Роберта мовчала, лиш її очі немовби стали ще більшими на зблідлому обличчі.

— Може б, ти пояснила нам, — вів далі Брейд, — насамперед містерові Дохені, що офіціант не міг правильно зрозуміти почуте слово, бо в устах науковця воно набуває зовсім іншого, невідомого офіціантам кав'ярні значення?

Роберта німувала.

А Брейд не вгавав:

— Слово, що має особливий зміст в аспірантових устах.

Мовчанка тривала.

— Роберто, — правив своєї Брейд, — чи є якась різниця між підробкою даних та їх фальсифікацією? Чи я помиляюсь, вважаючи, що це одне й те саме? Що ж, власне, було предметом вашої суперечки — підробка даних чи «фадж» і сорт морозива? Може, йшлося все-таки про підробку?

— Ні… — озвалася вона нервово, але Брейд напосідав:

— Вчора я застав тебе у Ральфовій лабораторії з його щоденниками в руках. Чого ти там шукала? Чогось на незабудь? А чи сторінок із фальсифікованими даними, щоб знищити їх і врятувати ім'я Ральфове від ганьби?

Роберта через силу тріпнула головою.

— Не намагайся заперечувати, Роберто. Я теж уважно переглянув щоденники Ральфа і на власні очі переконався, що наслідки експериментів підтасовані.

— Це було не так! — запально вигукнула Роберта. — Ви просто всього не зрозуміли. І тому тлумачите факти по-своєму. Насправді все було інакше. Ральф був у такому розпачі, що не здавав собі справи, що робить.

Брейд нахмурився:

— На бога, Роберто! Звичайно ж, Ральф чудово знав, що робить, адже це тривало не один місяць. Не захищай його. Таке не прощається.

— Повірте мені, Ральф просто не міг мислити розумно. Він ясно усвідомлював лише одне — дисертацію треба закінчити й одержати науковий ступінь. А в слушності своєї теорії він був такий певний, що підтвердження її наслідками вважав лише справою часу, тому…

— І тому, — перебив її Брейд, — він не переставав підробляти наслідки експериментів, щоб користати з них, якщо не пощастить одержати потрібних даних. Ти це хочеш сказати?

— Далебі, професоре, Ральф не замірявся використовувати ці результати. Будь-коли. Тобто… — Роберта розпачливо розвела руками, показуючи, що не годна говорити далі. Зачекавши, поки трохи спаде нервова напруга, від якої їй перехопило горло, Роберта закінчила — Ральф мав розповісти вам про все. Він мав прийти до вас перед тим, як складати усні іспити.