Дешіл Хемметт: Худий

— Коли офіціант принесе каву і бутерброди, я заплачу йому, щоб він тут посидів. Не бажаю залишатися наодинці з двома…

Нора люто глипнула на мене і прошепотіла до дівчини:

— Не звертай уваги. Він цілий вечір не в гуморі.

— Він думає, — пролопотіла Дороті, — що я дурна п'яна малолітка.

Нора знову поплескала її по плечу.

— А навіщо тобі знадобився пістолет? — поцікавився я.

Дорогі напружилась і вирячила мутні очі.

— Захищатися від нього, — прошепотіла вона збуджено, — якби він надумав чіплятись. Я боялася цього, бо була п'яна. Ось у чім річ. А потім перелякалась свого вчинку і прийшла до вас.

— Ти кажеш про батька? — спитала Нора якомога байдужіше.

Дороті заперечливо похитала головою.

— Мій батько — Клайд Уайнент. А я маю на увазі вітчима. — Вона сховала обличчя на грудях у Нори.

— Ох, — зітхнула співчутливо Нора, — бідолашна дитина! — Вона значуще подивилась на мене.

— Давайте вип'ємо, — запропонував я.

— Я не хочу, — знову насупилась Нора. — Дороті, мабуть, теж не треба.

— Треба, треба. Замість снотворного. — Я налив Дороті велику дозу шотландського віскі й простежив, щоб вона випила. Алкоголь подіяв чудово: коли принесли каву з бутербродами, дівчина вже купила.

— Тепер задоволеним? — уїла Нора.

— Цілком. Давай-но покладемо її в ліжко, а тоді поїмо.

Я переніс дівчину до спальні й допоміг Норі її роздягнути.

У Дороті було худеньке дитяче тільце.

Ми знову повернулися до столу. Я витяг з кишені пістолет і уважно розглянув: стара, геть обшарпана пукавка з двома патронами — один у патроннику, другий в барабані.

— Що ти з ним робитимеш? — поцікавилась Нора.

— Нічого, поки не з'ясую, чи не з цієї пушки вколошкали Джулію Вулф. Калібр співпадає — 32-й.

— Але вона каже…

— Що виміняла пістолет у якогось чоловіка в барі на браслет. Я чув.

Нора нахилилась до мене, очі її спалахнули:

— Чи не думаєш ти, що вона взяла зброю у вітчима?

— Саме так, — погодився я, але трохи переграв.

— Ах ти, стара грецька воша! — обурилась Нора. — Нічого ти не знаєш. Але чомусь не віриш дівчині.

— Послухай, люба, завтра я куплю тобі цілу купу детективів, а зараз не обтяжуй свою маленьку голівку загадками. З розповіді Дороті ясно єдине: вона боялася, що Йоргенсен, дочекавшись її, почне чіплятися, а вона під чаркою не зможе дати йому відсічі.

— А як же її мати?!

— О, то особлива родина. Ти можеш…

На порозі вітальні з’явилася Дороті Уайнент у задовгій для неї нічній сорочці. Похитуючись і мружачись від світла, вона промимрила:

— Можна, я побуду трохи з вами? Мені страшно одній.

— Ну, звичайно!

Дороті згорнулася калачиком за моєю спиною на дивані, а Нора пішла пошукати, чим її накрити.

Ми саме снідали втрьох, коли прийшли Йоргенсени. Нора поклала телефонну трубку і вийшла зі спальні, приховуючи хвилювання.

— Приїхала твоя мати, — повідомила вона Дороті. — Чекає внизу. Я запросила її піднятися.

— Чорт! — просичала Дороті. — Краще б я їй не дзвонила.

— Не помешкання, а крізний двір, — зауважив я.

— Він так зовсім не думає, — поплескала Нора дівчину по плечу.

У двері подзвонили, і я пішов відчиняти. Вісім років аж ніяк не змінили Мімі, навпаки, вона ще більше розквітла і стала привабливішою. Вища зростом за дочку, вона мала білявіше, ніж у Дороті, волосся. Посміхаючись, Мімі простягнула мені обидві руки.

— З різдвом! Дуже рада тебе побачити після стількох років. Познайомся, це мій чоловік. — Кріс. А це містер Чарлз.

— Я також дуже радий, Мімі, — проказав я, потискаючи руку Йоргенсену. Він був років на п'ять молодший за дружину, високий, худий, смаглявий, вбраний з голочки й пещений, із вкритим лаком волоссям та напомадженими вусами. Вигнувши спину, він промуркотів:

— Добридень, містере Чарлз.

В його голосі відчувалася німецька вимова, долоня була вузька і міцна.

Ми зайшли до вітальні. Після церемонії знайомства Мімі вибачилась перед Порою за вторгнення:

— Перепрошую, але мені так хотілося знову зустрітися з вашим чоловіком. До того ж відомо: щоб витягти звідкілясь моє кошеня, треба хапати її за барки. — Вона посміхнулась до Дороті. — Ти б перевдягнулася, кицю.

Киця прогарчала з повним ротом їжі, мовляв, не розумів, чому це вона мусить стирчати цілий день у тітки Аліси, хай навіть і на різдво.

— Гілберт, напевне, не збирається туди йти.

Мімі зазначила, що Аста гарненька собака, і поцікавилась, чи я не знаю, де може бути її колишній чоловік.