Андрій Кокотюха - Клуб Боягузів

Зараз Максим завмер незграбною розкарякою між драбиною та підвіконням. Драбина зрадницьки хиталася, і він ризикував утратити рівновагу. Щоб цього не сталося, Білан випередив події — посунувся далі по підвіконню, перехопився лівою рукою за край прочиненої кватирки, переніс на підвіконня другу ногу. Драбина відразу впала.

Та хлопцеві вона була вже не потрібна. Тримаючись обома руками за нижній край кватирки, Максим став ногами міцніше, просунув руку всередину. Потім засунув у прочинену квартирку голову. Вчитель правду казав — такий хлопець, як він, цілком здатен сюди прослизнути.

Далі все пішло швидше. Звиваючись вужем, не будучи здатен пояснити собі, як це йому вдалося, Білан протиснувся крізь квадратну кватирку всередину і вже там незграбно звалився на підлогу. Підвівся, потер забитий лікоть. Хотілося роздивитися, що тут і як, та не мав на це багато часу. Якщо вони хочуть успішно здійснити свій план, той план учителя повинен виконуватися, наче по маслу.

Максим пройшов до передпокою. Як і було наказано, не вмикав світла. Намацав замок. Справді, нічого складного. Впоратися з ним виявилося пара дрібниць. Клац-клац — і двері прочинилися. На порозі з того боку вже чекав задоволений Василь Драгомир.

— Ну, страшно було? — відразу запитав він. — Ти боявся чогось, хлопче?

— Зовсім ні! — Білан говорив щиру правду. Йому просто не було коли боятися.

— Бачиш! — гордо промовив учитель. — Недаремно я все це затіяв. Хоч якась комусь користь від мого навчання буде.

— Дивне якесь у вас навчання, — обережно сказав Максим.

— Яке є, — розвів руками вчитель. — Його ще нетрадиційним іноді називають. Головне — аби користь, а як назвати — не штука. Все, колишній боягузе, тепер ти вільний від своїх страхів. І взагалі — вільний. Далі я вже сам.

Зараз, потрапивши в омріяну квартиру і збираючись заволодіти омріяною реліквією, Василь Драгомир забув про все на світі. На це Максим Білан і сподівався. Коли вчитель скрадливо пройшов до кімнати, хлопець позадкував, вислизнув із квартири і зачинив за собою двері. Автоматичний замок клацнув, та це ні про що не свідчило — відчинити його зсередини простіше простого.

Ось лише самі двері відчинялися всередину. Про це Максим із Денисом довідалися ще вчора, коли піднімалися сюди, вивчаючи обстановку. І саме Черненко врешті решт запропонував хуліганський, проте — дуже простий план, як зачинити вчителя в квартирі.

Денис уже піднімався до квартири. За ним дріботіли дівчата. В руці Черненко тримав міцну мотузку, вчора вони знайшли потрібну в магазині господарчих товарів. Поки дівчата припинали один кінець мотузки до билець, хлопці пропустили другий через дверну ручку, і тепер натягували її.

Не встигли.

Василь Драгомир знайшов свою здобич швидше, ніж вони думали, і саме відчиняв двері зсередини.

— Тягніть! — відчайдушно закричав Денис. Три пари дівчачих рук вчепилися в мотузку і потягли її на себе. Прочинені вже двері від цього смикнулися, і знову клацнув замок.

— Е, хто там бавиться! — почувся зсередини гнівний голос.

— Тягніть! Сильніше тягніть! — звелів Черненко. — Натягуйте, ми тут закріпимо!

Але замок знову клацнув і вчитель смикнув двері на себе. Тепер вони прочинилися майже на половину, Драгомир угледів у отвір Максима і люто гаркнув:

— Ти, боягузливе щеня! Геть осмілів! Що це ви там придумали?

— Зараз побачиш, — просичав крізь зуби Білан, вовтузячись з мотузкою. Через плече кинув Денисові: — Поможи їм, ШВИДКО!!!

Черненко все зрозумів. Одним стрибком скочив до дівчат, схопився за їхній край мотузки, скомандував «раз-два-три» і смикнув разом із ними з останніх сил, вкладаючи в цей ривок увесь свій чемпіонський запал.

Не чекаючи такого напору, вчитель випустив з руки дверну ручку. Замок знову клацнув, Максим зробив останній рух, інші налягли, натягнули мотузку — і тепер вузол на зовнішній дверній ручці затягнувся міцно.

Навіть при всьому бажанні Василь Драгомир не міг вийти зі своєю здобиччю з обікраденої квартири. Припнута одним кінцем за бильця, іншим — до дверної ручки, мотузка міцно тримала двері й блокувала вихід. Якщо її вперто смикати — можна вибратися з полону.

Та на цей випадок у Максима так само був спеціальний план. Ще простіший, ніж фокус із мотузкою. Головне — вчасно втекти звідси.

І цей час настав.

Уся компанія встигла заховатися в тому самому підворітті, де трохи раніше вже ховався Білан.