Максим Кідрук - Твердиня

— Crap! [191] Лайно! ( англ. ) — скрикнув Віктор Шако (він не стріляв, побоюючися зачепити Джейсона). — Вони підстрелили Лу! Чорт забирай, мавпи встрелили Луїса! — А тоді, глянувши вперед: — Лягай, Джейсоне! — Сивочолий стояв, грізно вигнувши брови (спина ідеально рівна), над мертвим коротуном, але дивився не на Амаро, а на Сьому, що лежав неподалік. — ЛЯГАЙ!!!

Усвідомивши, що опинився між молотом і ковадлом, Левко припав до трави. Мабуть, якби не Джейсон, що стояв навпроти, його б давно підстрелили. Вже з лежачого положення хлопець помітив, як ушивається під захист вертольота рудий.

Двоє охоронців, що до цього часу стояли з автоматами за спинами, усвідомивши, як усе обертається, схопились за зброю і, відступаючи до входу в підземелля, відкрили безладну пальбу. Одна з куль вдарила Джейсону в плече, поваливши його на землю. Чоловік заричав. Схоже, пострілом зачепило артерію, бо кров хлистала немов з поливального шлангу.

— Джейсоне! — з розпачем вигукнув Віктор і заходився поливати свинцем перуанців.

Роджер Зорн кинувся під захист крайнього барака, на ходу спробувавши підстрелити вартового, що вбив Луїса, але промахнувся. Боб Марґоліс, чортихаючись крізь стиснуті зуби, відступив до генератора «JCB» і заліг за дерев’яною тумбою з піском та вогнегасниками.

Четверо вцілілих перуанців, відстрілюючись, забігли в заглиблення, що підводило до надр Твердині; стрілянина на якийсь час стихла.

— Подивись, як Лу, — наказав Віктор Бобу Марґолісу, а сам підскочив до Джейсона. — Як ти, босе?..

Лівий бік Х’юз-Коулмана став червоним. Чоловік морщив лоба і скрипів зубами.

— Тримайся! — Пілот повернувся до стрільців: — Приведіть Ірландця!

— Ірландець там. — Роджер показав рукою в підземелля, де щойно зникли хлопці, що лишились від ватаги Амаро.

— То підіть і витягніть мені його! — гаркнув Віктор, пальцями перетискаючи артерію над плечем, ближче до шиї Джейсона.

Боб і Роджер перезирнулись.

— Лу мертвий, — констатував Марґоліс.

Зорн дістав нову обойму і перезарядив М16:

— Пішли, — прохрипів він.

Приставивши приклади до плечей, стрільці задріботіли до входу в підземелля.

Левко з Ґремом відтягували Сатомі під навіси з апаратурою, що розташувалися справа від місця перестрілки. Українець, крім того, волочив за собою АКМ, відібраний у мертвого перуанця.

На півдорозі, голосно зойкнувши, Сатомі опритомніла. Левко прикрив її рот долонею, втім, їх і так ніхто не почув.

— Що тепер? — спитав мулат.

Українець подивився на американця. Голова лишалась навдивовижу ясною, ніби й не було цих смертей, і кулі не свистіли, наповнюючи повітря шепотом смерті.

Японка тремтіла всім тілом і припадала до Ґрема.

— Посидь із нею тут. — Хлопець розвернувся, не відпускаючи автомат, навприсядки підібрався до північного краю тераси і зісковзнув униз — на шостий рівень.

Через дві хвилини Левко видряпався назад, тягнучи за собою мотузку, по якій лазив за бруґмансією.

— Треба тікати.

— А як же він? — Ґрем кивком показав на Віктора, який намагався власною сорочкою перев’язати плече Джейсона і спинити кровотечу.

Українець став на коліно і підняв АКМ. Три сухі постріли (американець здригнувся), і Віктор Шако, стогнучи, валиться у траву біля свого боса. Пілот спробував повзти, але скоро затих.

— Ніяк, — відрубав Левко.

Хлопці допомогли японці підвестись, і Левко повів їх через терасу до південного краю Паїтіті.

— Куди ти? — шарпнувся мулат.

— По північному боці ми не спустимось, не вистачить довжини мотузки.

— А там? — Ґрем показав на південь.

Левко згадав, як намагався втекти по південному схилу інший перуанець, котрого він спершу скинув на пристінок четвертого рівня під пальмовим гаєм, а потім застрелив на виступі третього біля піраміди.

— Там буде видно.

Трійця швидко перетнула відкритий простір (Левко схопив ще один АКМ) і укрилась за бараками. Потрібно було поквапитись: якщо стрільці повернуться і знайдуть тіло Віктора, Левку і К° стане непереливки.

За бараком українець віддав один автомат американцю і попросив:

— Допоможи, — потому присів і вперся рукою об землю, вигинаючи кулак так, щоби браслет з синьою мигалкою нависав над землею. — Пристав ствол сюди.

— Що?

Левко взяв АКМ за ствол і впер дульний отвір у браслет.

— Стріляй.

— Ти здурів! Тобі відірве кисть…

— Стріляй, кому кажу!

Ґрем зажмурився і натиснув на спусковий гачок. Г-гах! Розжарений ствол обпік руку, браслет рвонуло так, що він до крові порізав зап’ястя, але куля не зрикошетила, зарившись у м’яку землю, і найголовніше — лампочка погасла, а розламаний наручний передавач легко зісковзнув з руки.