Ростистав Самбук - Марафон завдовжки в тиждень

Але треба вигадати пристойний привід, чому сидить удома й не висовує носа на вулицю…

Не так уже й складно: ниркова хвороба чи просто дається взнаки стара рана й лікарі заборонили йому виходити. Однак Стефанія почне клопотатися, нирки потребують дієти, а йому дієта зараз, перед переходом лінії фронту, абсолютно протипоказана, після рани ж мусили лишитися шрами, – а де їх візьмеш?

Найкращий варіант – контузія, нервовий розлад після неї. Це виправдовуватиме всі його забаганки й дивацтва, принаймні тижневе відкладання їхнього весілля виглядаме зовсім нормально, й Стефанія мусить примиритися з цим.

Дійшовши такого висновку, Гаркуша підбадьорився і ще з пройшовся по квартирі. Шкода, нема радіоприймача, слухав би німецьке зведення, звичайно, брешуть, та іноді навить брехня іде на користь.

А Стефанія жінка чіпка, подумав нараз, он яку квартиру відхопила, певно, в ній за німців мешкала людина заможна – меблі гарні, з червоного дерева, й диван у вітальні великий і м'який. На підлозі килим, правда, дещо потертий, однак ще зовсім пристойний, і, коли б він був справді рядовим червоним майором, не завагався б ані на хвилину. Стефанія розуміється на всіляких утіхах і усвідомлює, що життя стає значно приємнішим, коли спиш на м'якому широкому ліжку та їси з тарілок тонкого фарфору.

Та й квартира зовсім непогана. Від передпокою з вішалкою і дзеркалом ліворуч дві кімнати з широкими вікнами на вулицю. Праворуч кухня, за нею через коридорчик ванна, в коридорчику велика комірчина. Стефанія замкнула її, та що Гаркуші замки, вже встиг відімкнут її й обстежити Стефаніїні скарби. Нічого особливого, кілька суконь, пальто з лисячим коміром, на полицях банк з мукою та крупами, копчена ковбаса й консерви – дурна жінка, для чого замикати? Тим більше від коханого чоловіка.

Треба натякнути, щоб не робила цього, навіть не натякати, просто сказати, що в нього вистачить грошей і на нове пальто, і на гарні сукні, навіть показати гроші, дати дві тисячі чи більше, аби купила на базарі фруктів та горілки, чарка йому не завадить, легше переноситиме самотність, та й взагалі горілка бадьорить і надає впевненості!

Гаркуша згадав, що в буфеті стоїть недопита пляшка, дістав, потримав у руці, покалатавши, та поставив назад: ні, пити самому – остання справа, п'ють від безнадії чи нудьги, а в нього все гаразд, як кажуть, тимчасові труднощі, а хто застрахований від них? Краще він вип'є за вечерею разом із Стефанією, після невеличкої пиятики й любовні втіхи приємніші – Гаркуша посміхнувся, згадавши, що виробляла з ним вночі Стефанія: все ж жінка в такому віці приємніша за недосвідчене дівча.

Гаркуша розгорнув книжку, однак навіть німецький письменник не пробудив у ньому цікавість – переживання якоїсь жінки, кому це потрібно, світ хвилюють зовсім ініш проблеми, насамперед війна, і правильно казав Кранке: тільки під час війни справжній чоловік може виявити свої найкращі якості.

Отак, як він, Гаркуша!

Однак з Гаркушею треба кінчати. Нехай з'явиться на світ капітан Степан Панасович Ралько. Документи па нього справжні, головний спец «Цепеліну» по документів Валбіцин казав, що не фальшивка, справжня офіцерська книжка капітана, захопленого в полон.

Гаркуша дістав її, розгорнув і вдивлявся довго, наче це й не звичайнісінький документ, а щось справді варте уваги. Поклав офіцерську книжку, продовольчий атестат та ініш документи на ім'я Ралька до лівої кишені гімнастерки. Подумав трохи й засунув туди ж гроші сотеннимн купюами, гімнастерку вдень одягав, а вночі клав поруч себе на тумбочку, аби Стефанія не нипшорила по кишенях.

Документи на ім'я Гаркуші полишив у шинелі, що висіла в передпокої, засунув до сумки паку грошей, поклав її там же на туалетний столик: був упевнений, що жінка обов'язково зазирне до неї, навіть хотів цього – більше поважатиме…

Не знімаючи чобіт, Гаркуша простягнувся на дивані й задрімав. Спав тихо й сторожко, звик так спати, як лісовий звір, – спати й все чути, аби прокинутися за найменшої небезпеки. Втім, яка небезпека в затишній квартирі посеред тилового міста, але, тихо посопуючи, чув навіть цокання маятника стінного годинника, який також лишився Стефанії від попереднього пожильця.

Гаркуша спав, прокидався і знову засинав, нарешті йому набридло спати, ліниво підвівся з дивана й подався на кухню, щоб заварити чаю. Скоро мусила повернутися Стефанія, вона розігріє борщ і дасть на друге щось м'ясне, обіцяла принести відбивні, Гаркуша відчув голод, згадавши про м'ясо з підсмаженою картоплею, міг би й сам розігріти борщ, та вирішив обмежитися чаєм з бутербродами, слава богу, хліб свіжий і є масло та ковбаса.