Андрій Кокотюха - Останній раз

Із проспекту джип повернув праворуч і, петляючи вулицями, виїхав до Амурської площі, звідти взяв курс на проспект Глушкова. Схоже, він не помічав «хвоста», вони проїхали Південний автовокзал, іподром, і скоро Антонові стало ясно — джип виїжджає з міста, тримаючись Житомирської траси. Справді, вони проминули межу міста і влилися в потік машин, що рухалися прямою зручною колією. Вони від’їхали на пристойну відстань, Антон все ще не міг второпати, куди прямує джип, аж тут раптом ситуація несподівано різко змінилася, і лише тренована реакція допомогла їм відреаґувати швидко і вправно.

Повітря розсікла автоматна черга. Стріляли з вікна джипа, для більшого ефекту використовуючи трасери. Машини, що йшли попереду джипа, рвонули вперед, хтось невідомо для чого почав уривчасто сигналити. Решта, скрегочучи гальмами, сахнулися врізнобіч, негайно утворивши чималу пробку. Джип хвацько розвернувся, перегородив дорогу, тепер трасуючі кулі розітнули повітря точно перед «БМВ». У руці Антона вже був автомат, Віта крутонула праворуч, з’їжджаючи спочатку на узбіччя, а потім — на добре второвану ґрунтову дорогу, що була у півметрі праворуч, перпендикулярно трасі. Пострілів більше не було, джип незграбно розвернувся і погнався за «БМВ» тією ж дорогою. Вона виявилася досить широкою і вела через невеличку лісосмугу, проскочивши яку, Віта виявила, що тут ґрунтівка починає петляти, і попереду — ще одна посадка. Хоча дорога й видавалася второваною, їхня машина підстрибувала, не розрахована для авторалі в таких умовах, зате джип ішов упевнено, саме такі перегони були його стихією. Антон починав уже дещо розуміти, в голові, забитій в цю хвилину зовсім іншими думками, промайнуло: все чудово продумано, джип і його нахабні пасажири зіграли роль приманки, їх, як бичка на мотузку, вивезли за місто і змусили повернути сюди, просто загнали, зафлажкувавши дорогу, як при полюванні на вовків, що навряд чи могло бути інакше, і йому, досвідченому матерому сіромасі, соромно, дуже соромно...

Віта не думала зараз ні про що, бачила сіру стрічку дороги поперед себе і ворога за спиною. Обігнувши нарешті другу лісосмугу, дорога витягнулася прямо до мерехтливої на сонці водної гладіні. Вони побачили широкий міст на бетонних палях, що з’єднував два береги річки. Могутня озія фури, яка повільно в’їжджала на міст і перегороджувала шлях. Фурґон завбачливо десь відчепили, на них насувалася машина-обрубок, власне, кабіна на колесах, та й до чого тут причеп, коли мишу нарешті заманили-таки в мишоловку, а оце зараз і почнеться найцікавіше.

Шлях уперед один — через міст. Він відрізаний. Шлях назад контролює джип. Віта звернула із второваної дороги, машину затрясло на пагорбах, виникла реальна перспектива перекинутися.

Джип проробив той же маневр і погнав навперейми. Антон спробував дістати супротивника чергою, у відповідь огризнулися, цього разу без усяких понтових трасерів. Віта крутнула праворуч, джип, здіймаючи стовпи пилу, вивернув ліворуч, у нього був виграш у відстані, він знову йшов навперейми, причому тепер відстань помітно скорочувалася.

— Не випустить, с-сука! — люто лайнувся Антон. До того ж тепер машини розташувалися одна щодо одної так, що з свого боку Антонові було незручно стріляти.

Він починав усе більше заводитися, Віта ж, навпаки, зберігала розважливість, яка викликала заздрість, якщо врахувати критичність ситуації. «БМВ» знову повернула праворуч, опинившись передом до мосту і фури, що -застигла на ньому. Джип заклав віраж, знов опинившись у позиції, з якої можна з однаковим успіхом йти навперейми, триматися ззаду або ж атакувати збоку. З джипа далі вели вогонь, одна черга, швидше за все, — випадкова, спробуй точно прицілитися, коли машину трясе! — влучила в заднє скло «БМВ», посипалися друзки, Антон машинально пригнувся, а коли підняв голову, побачив — фура, зрушивши з місця, суне на них. Супротивнику набридла задовга гра, дві «дамки» на шаховій дошці можуть ловити третю до безконечності. Віта, гарячково вивернувши кермо, поставила машину перпендикулярно маршрутові фури, і та, повна вбивчої моці, але обділена потрібною маневреністю, проскочила повз них, зате джип знову йшов навперейми «БМВ». Однак тепер він стояв на шляху до мосту, фура розверталася ззаду, і Віта, вибудувавши у себе в голові режисерську задачу, крикнула:

— Дай зброю!

Антон кинув їй на коліна «кольт», Віта, зібравши максимум сил і підтримуючи кермо правою рукою, лівою прилаштувала зброю за пасок джинсів. А потім поворотом керма розвернула «БМВ» в бік мосту так, що джип опинився просто перед їхньою машиною і тепер мчав назустріч, лоб у лоб. Нога Віти, здавалося, приклеїлася до педалі газу, завмерла в одному положенні, сама вона вже подумки проробила трюк сотні тисяч разів, і тонкі, але сильні, звичні до керма руки стиснули його до синяви у кісточках пальців.