Остап Вишня - Вишневі усмішки. Заборонені твори (збірник)

Ось, наприклад, березневий випуск українського щомісячника «Вечірня година» (№ 3—4), що вийшов 1943 р. у Кракові за редакцією Святослава Гординського, був повністю присвячений Остапові Вишні: 20 усмішок не публікованого в СРСР із 1932 р. автора. Звичайно ж, тут надруковано «Мою автобіографію», усмішки «Вольовий спосіб», «Чукрен», «Чухраїнці» та інші, які були однією із причин того, що їхній автор на той час уже десятий рік перебував у заполярних таборах Ухтпечлагу гігантського радянського архіпелагу ГУЛАГ.

У Західній Німеччині у видавництві «Українські вісті» 1955 р. шанувальники українського гумору отримали такий книжковий подарунок: «Вишневі усмішки. Вибране з фейлетонів українського гумориста», яке розпочинається «Моєю автобіографією».

У Торонто (Канада) в 1978 р. вийшла така книжка: О. Вишня. Заборонені твори («Вишневі усмішки сільські» і деякі інші заборонені тепер його твори). Зі збірки «Вишневі усмішки сільські» у цьому виданні надруковано 11 творів за першодруками, а не за багатотомними «причесаними» виданнями, і, звичайно ж, «Мою автобіографію».

Підбірка із п’ятдесяти творів англійською мовою в перекладах Юрія Ткача (онука Дмитра Нитченка) з’явилася в Австралії в 1981 р.: Ostap Vyshnia. Hard Times. A Collection of Satire and Humour. – Bayda Books. – 1981. – 181 p. Сюди включено й «Мою автобіографію», оскільки гумористичний автожиттєпис письменника, на думку перекладача-українця, мав зацікавити англомовного читача.

Це видання теж розпочинається «Моєю автобіографією» Остапа Вишні, а завершується авторською сповіддю «Отак і пишу…». Зважаючи на обсяг книжки, подаються лише найпопулярніші твори письменника, зокрема «Мисливські усмішки», і ті, що принесли йому спочатку славу «всеукраїнського гумориста», а потім стали причиною репресій та були вилучені з літератури чи передруковувалися у препарованому і скороченому вигляді.

Усі твори подаються за найточнішим останнім виданням: Твори: У 4 т. – К.: Дніпро, 1988—1989. Усі тексти додатково звірені з першими публікаціями творів та з архівними примірниками й рукописами, переданими внуками Остапа Вишні Мар’яною та Павлом Євтушенками до відділу рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, за що складаємо їм найщирішу вдячність.

Уперше надруковано окремим виданням: Моя автобіографія. – Х.: Книгоспілка, 1927 [обкладинка й малюнки художника Л. Сидорова]. У пізніших виданнях (після репресії Остапа Вишні) твір друкувався із значними скороченнями й редакторськими правками. У виданні 1956 р. та в інших навіть багатотомних перевиданнях сталися зміни в реченні: «Власне подія ця трапилася не в самім містечку, а в хуторі Чечві біля Груні, в маєткові поміщиків Фон Рот, де мій батько був за прикащика» (замінено так: «мій батько працював на панів»). Вилучено було з тексту такий фрагмент: «Як ударила революція – завертівся. Будував Україну. Бігав з Центральної Ради в університет, а з університету в Центральну Раду. Тоді до св. Софії, з св. Софії до «Просвіти», а з «Просвіти» на мітинг, з мітинга на збори, з зборів у Центральну раду, з Центральної Ради на з’їзд, із з’їзду на конференцію, з конференції в Центральну Раду. До того було ніколи, що просто страх…» і т. д. Імена репресованих письменників-сучасників теж були вилучені.

…вчилися ми разом із М. К. Зеровим. – Ідеться про українського поета, перекладача й літературознавця Зерова Миколу Костянтиновича (1890—1937), який у двадцятих роках належав до літературного угруповання неокласиків.

Читай Горація, Вергілія, Овідія… – Ідеться про римських поетів, які жили в останні десятиліття перед новою ерою.

Гомер – давньогрецький поет, який жив орієнтовно між XII і VII ст. до нової ери. Гомера вважають автором епічних поем «Іліада» та «Одіссея».

… «Мені тринадцятий минало» – перший рядок вірша Т. Г. Шевченка «N. N.» (1847).

Центральна Рада (Українська Центральна Рада) – парламент України, який керував українським національним рухом і своїми універсалами довів Україну від автономії до самостійності. Заснована в Києві 17 березня 1917 р.; розпущена у квітні 1918 р. після військового перевороту і проголошення П. Скоропадського гетьманом Української Держави.

«Просвіта» – громадська культурно-освітня організація, заснована у Львові 1868 р. для поширення освіти серед народу. Численні товариства «Просвіта» створювалися на початку ХХ ст. у Східній Україні (найактивнішою вважалася Катеринославська), але їхня діяльність була згорнута на початку 1920-х років.