Олег Черногуз - Веселий ярмарок

Однак серед нас іще є люди, котрі не хочуть дотримуватися встановлених правил. їм явно подобається кавардак, який найбільше нагадує міста Содом та Гоморру. До таких осіб відноситься й мужчина в салатових штанях. Здавалося б, він зовсім недавно прийшов стояти до нашого колективу, а вже встиг зарекомендувати себе з гіршого боку, образивши жінку в темних окулярах, порушивши стан душевної рівноваги інших членів черги.

Ми скажемо йому відверто: нам не подобається така поведінка! Характер треба вдома дружині показувати, а прийшов у чергу — то стій спокійно!

ПРОТОКОЛ № 12

засідання правління черги до залізничної каси № 7

1. Слухали: про громадське обличчя мужчини в салатових штанях. Доповідач — жінка з білою сумкою.

2. Виступили:

а) член культмасового сектора правління черги мужчина в черевиках на платформі;

б) голова жіночої ради черги така інтересна дама в намисті;

в) відповідальний секретар первинної організації черги «Спасіння на водах» — східний мужчина;

г) староста ради ветеранів черги мужчина в демісезонному пальті.

3. Ухвалили:

а) поклопотатись перед головою черги про суворе покарання мужчини в салатових штанях, аж до виключення його з членів черги;

б) правлінню черги розробити умови конкурсів «Кращий щодо чуйності» та «Перший у черзі».

Голова — літній мужчина

Секретарі — молодий хлопець з дівчиною

НАКАЗ № 21

по черзі до залізничної каси № 7

У зв'язку з інцидентом, який мав місце в черзі, наказую:

а) за брутальні вислови та нешанобливе ставлення до членів колективу черги, а також у зв'язку з неповною відповідністю місцю, яке він посідає в черзі, мужчину В салатових штанях, котрий стоїть під номером 347 на початку черги, перевести стояти в середину на номер 968;

б) жінку в темних окулярах, що постраждала, перевести з номера 968 на номер 347;

в) за відмінне чергування по черзі жінці з білою сумкою оголосити подяку.

Голова правління черги до залізничної каси № 7 мужчина в зеленій сорочці

ЗАЯВА

Голові правління черги до залізничної каси № 7

мужчині в зеленій сорочці

від вусатого мужчини в білому капелюсі

У зв'язку із закінченням відпустки прошу звільнити мене з черги до залізничної каси № 7 за власним бажанням. Мій порядковий номер 125.

Резолюція: прохання задовольнити. За відмінне стояння в черзі нагородити вусатого мужчину в білому капелюсі серією листівок з видами Сочі. Придбати листівки за рахунок преміального фонду черги.

Мужчина в зеленій сорочці

ОГОЛОШЕННЯ

Міняю за домовленістю набір блешень для спінінга на вудку для зимової риболовлі. Можливі варіанти. Звертатися після 18.00 до дідуся, порядковий номер 401.

Драматичний театр «Дерев'яний свічник» горів, і це не хвилювало тільки міську пожежну команду, яка своє службове дозвілля присвячувала телевізору та доміно.

Правда, язики полум'я не палахкотіли над балконами ярусів, але язичиська місцевих прихильників муз уже вкрилися мозолями — обговорювалися причини, чому в «Дерев'яному свічнику», де раніше яблуку ніде було впасти, тепер можна обладнувати склад і для яблук, і для картоплі.

Прем'єри так само відбувалися щомісяця, але, починаючи з другої вистави, глядачів рекрутували з командировочних, котрим, як відомо, ніколи не щастить у готелях, і вони ладні перебути вечір де завгодно, аби не дощило і в буфеті пригощали свіжим пивом.

Пиво у театральному буфеті наливали завжди, а от оплески у залі стали такою ж дивиною, як тараня до пива.

Щосезону в театрі з'являлися нові головні режисери, але решту свого допенсійного життя вони безуспішно виводили плями на колись бездоганній репутації.

Найпрактичніші головні режисери відразу шукали спокійніші посади, і декому навіть щастило — у сфері обслуговування, художній самодіяльності або системі споживчої кооперації.

Найенергійніші головні режисери починали діяльність з тривалих відвідин молодих столичних театрів,— щоб перейнятися духом перемін і свіжим вітром великого мистецтва. Повернувшись, вони обклеювали свій кабінет барвистими афішами, захоплено розповідали про вистави, але здебільшого не встигали познайомити «Дерев'яний свічник» з атмосферою перемін, бо всю творчу енергію та вигадливість оддавали поверненню підзвітних сум, взятих на престижну поїздку.

Найактивніші режисери чманіли від тютюнового диму і псували очі, гортаючи ротапринтні примірники нових п'єс у пошуках репертуару, який би нарешті врятував «Дерев'яний свічник».