Аристотель - Метафізика

Як самостійні переклади ці версії розраховані на читачів із різними запитами і, відповідно, готовністю витратити різний час на спілкування з текстом. «Езотеричний» варіант є значно вибагливішим і озивається до тих, кого цікавить сама мовна матерія думки Арістотеля, тобто не ідеї у відриві текстових зв’язків, а думка як текст з усіма його незручностями, езотеризмом, темнотами й подекуди непрохідністю. Натомість друга версія створювалася з інтенцією зробити текст якомога зручнішим для читача. Це передбачало розбивання складних речень на простіші, розтлумачування стислих формулювань, компактнішу термінологію, полегшення синтаксичних зв’язків. Цей переклад створений у розрахунку на зручність сприйняття, засвоєння, самостійного осмислення й використання ідей Арістотеля. У цьому сенсі вище вжито слово «переказ». Але це зовсім не означає, що метою перекладача був «Арістотель, переказаний для дітей».

Нагадаю, що «Метафізика» є в принципі «езотеричним» текстом, тобто першим філософським професійним текстом, який вживає (і сам створює) технічну мову, першим філософським науковим текстом, який використовує практику посилань (насамперед на інші частини самої «Метафізики», а також на інші праці Арістотеля). Філософія, власне, як вона створена Арістотелем, — це штучна мова, вживання звичних слів у незвичному для них значенні, що робить текст вибагливим до читача за будь-якого спрощення.

2. В аспекті буквалізму й свободи тлумачення відмінність між «езотеричним» та «екзотеричним» варіантами, користуючись традиційною понятійною опозицією, можна схарактеризувати таким чином, що перший спрямований на те, щоб передати букву оригіналу, а другий — його дух. Перший намагається відтворити (наскільки це можливо) мовні особливості оригіналу, другий пропонує його розуміння і тлумачення. Перший стенографує оригінал слово за словом, виходячи з того, що побудова речення, кожне слововживання, кожний відмінок, однина чи множина і таке ін. мають філософське значення або принаймні можуть бути цікавими з філософської точки зору. Другий радше переказує оригінал, іноді навіть дозволяючи собі доповнювати його. Але така свобода (там, де її вдавалося досягати) була внутрішньо можливою для перекладача саме завдяки паралельному існуванню «буквального» перекладу, що слугував своєрідною точкою опори та відліку.

«Метафізика» — один із найскладніших текстів у світовій філософії, що обумовлено вже названими та іншими обставинами, і в ній чимало темних місць, які в різних перекладачів викликають різні, інколи принципово різні, ба протилежні переклади. У таких випадках перед перекладачем виникає дилема: або запропонувати своє тлумачення (чи приєднатися до запропонованого кимось іншим), або зберегти «темноту» оригіналу, яка уможливлювала б різні тлумачення. Наявність двох паралельних перекладів уможливлює поєднання обох варіантів. У «езотеричній» версії переважно обирається другий підхід, в «екзотеричній» — перший, оскільки, як уже було сказано, він націлений на розуміння і тлумачення, хоч подекуди й імовірне.

Ще один суттєвий момент. Слова в тексті Арістотеля нерідко є багатозначними, і контекст через абстрактність предмета не завжди дає змогу однозначно обирати те чи інше значення, що також відкриває можливості для тлумачень. Уже перше речення «Метафізики»: «Усі люди від природи прагнуть знання», — попри свою позірну простоту можна перекладати по-різному. Дієслово oregontai може бути перекладеним як «прагнуть», «хочуть», а його перше буквальне значення «тягнутися». Тобто можна розуміти так, що йдеться не про прагнення в піднесеному значенні, а про чуттєвий потяг. І саме на це вказує подальша аргументація Арістотеля: «Про це свідчить любов до чуттєвих вражень…» При цьому agapēsis можна перекладати як «любов» і як «потяг», a aisthēton — як «чуття», «відчуття», «чуттєві враження», «чуттєве сприйняття». (Дехто з перекладачів, підкреслюючи момент «чуттєвості» навіть передають це як «насолоду» або «радість» від відчуттів.) Ось чому в цій версії перекладу перше речення набуло форми: «Усіх людей від природи вабить знання». Приклади можна множити до безконечності. Отже, різні переклади і зокрема два паралельних, про які йдеться, дають змогу акцентувати, висвітлити різні значення, які одночасно присутні в словах Арістотеля.

3. І щодо термінології. Ще один із перекладачів і дослідників «Метафізики» зауважив [2] Sachs J. Aristotle: Metaphysics // Internet Encyclopedia of Philosophy. — https://www.iep.utm.edu/aris-met/#H2 : якщо центральне питання «Метафізики» полягає в тому, що таке ousia, то письмова традиція перекладів невиправно поховала значення поняття, яке мав на увазі Арістотель. Узагальнюючи це судження, можна сказати, що абсолютна більшість перекладів «Метафізики» — це Арістотель, прочитаний крізь призму латинської мови, крізь призму його середньовічних коментаторів. За цим фільтром латинської мови значною залишається мовна природність і мовна енергія (енергія творення нових значень), властива тексту Арістотеля. Це незворотне явище. Гадати, що можна повернути назад, — це навіть не утопія, а в кращому разі дивакуватість. Проте, маючи право на невдачу, можна принаймні спробувати суто експериментально відмовитися від спеціалізованої, іншомовної філософської термінології. Результатом такої спроби і є наша «езотерична» версія перекладу «Метафізики».