Гарри Гаррисон - Смертельний світ

— Ось твої три мільярди, не думаю що це було легко, — сказав він.

— Могло бути і гірше, — тільки й почулось у відповідь.

Записаний голос зашарудів у динаміку над дверима.

— Цієї ночі пан Елус відлучився, чи не могли б ви передзвонити вранці. Всі зустрічі здійснюються за попере...

Голос обірвався коли Керк штовхнув двері. Він зробив це долонею без особливих зусиль. Коли вони заходили Джейсон глянув на залишки розірваного і понівеченого металу, що звисали з замка і знову задумався про свого компаньйона.

Сила... більше, ніж фізична сила... він, як стихійна сила. В мене відчуття, що його ніщо не може зупинити.

Його це розізлило... і водночас причарувало. Він не хотів виходити з угоди поки не дізнається більше про Керка і його планету. І про тих хто помер за гроші, на які він грав.

Пан Eлус був старий, лисуватий і гнівний, він не звик, що його турбують під час відпочинку. Його скарги миттю припинились, коли Керк кинув на стіл гроші.

— Елусе, судно вже завантажується? Ось решта. — Елус ще секунду мацав купюри перш ніж відповісти на питання Керка.

— Корабель... звичайно ж, ми розпочали завантаження, одразу щойно ти дав нам завдаток. Вибачте мою розгубленість, це трохи незвично. Ми ніколи не здійснюємо транзакції такого розміру готівкою...

— Я волію робити бізнес так, — відповів йому Керк. — Я скасував завдаток, ось уся сума. Тепер, як щодо квитанції.

Елус видав квитанцію, перш ніж прийшов до тями. Він міцно стиснув її рукою, ніяково роздивляючись розкладені перед ним три мільярди.

— Зачекайте... я не можу взяти їх зараз, вам треба повернутись вранці в банк, як то прийнято в ділових колах, — наполіг Елус.

Керк простягнув руку і обережно витяг папір з Елусової руки.

— Спасибі за квитанцію, — сказав він. — Вранці мене тут не буде, тому так буде краще. Якщо переймаєшся через гроші, то я пропоную сконтактуватися з кимось з охорони твого заводу, чи з приватної поліції. Так почуватимешся набагато безпечніше.

Коли вони вийшли крізь розтрощені двері Елус навіжено набирав числа на екрані. Керк відповів на питання Джейсона ще до того як той запитав.

— Думаю, ти ще хочеш пожити щоб скористатись виграними грішми, того я забронював два місця на міжпланетний корабель, — він глянув на годинник автомобіля. — Він відлітає приблизно за дві години, маємо ще купу часу. Я голодний, давай знайдемо ресторан. Сподіваюся в готелі не залишилось нічого вартісного, бо повертатись туди трохи трудно.

— Нічого ціннішого за життя, — сказав Джейсон. — Тепер, коли ми можемо піти поїсти, маю до тебе кілька питань, на які хотів би почути відповіді.

* * * * *

Вони обережно доїхали до транспортного рівня, кружляючи поки не впевнились, що за ними немає хвоста. Керк всунув машину в затемнений вантажний док, де вони її й покинули.

— Ми завжди зможемо знайти инше авто, — сказав він, — і потім, ймовірно, це вони вже вистежили. Давай повернемось до товарного шляху, бачив там ресторан поки ми там кружляли.

Темні і навислої форми наземні вантажні ладуни заповнювали автостоянку. Вони обійшли навколо людського зросту коліс в душний і галасливий ресторан. Шофери і перші ранкові робітники не звертали на них жодної уваги коли вони знайшли кабінку позаду і замовили їжу.

Керк вкраяв великий шматок м'яса від скиби перед ним і весело жбурнув його до рота.

— Питай що хотів, — сказав він. — почуваюсь вже набагато краще.

— Що в кораблі підготовленому до відправи сьогодні, що то за вантаж заради якого я важив своєю головою?

— Я думав, ти ризикував головою за гроші, — сухо сказав Керк. — Але будь певен, що це на благо. Це вантаж виживання для світу. Зброя, боєприпаси, міни, вибухівка і тому подібне.

Джейсон вдавився їжею.

— Незаконне ввезення зброї! Що ти робиш, фінансуєш приватну війну? І як можна говорити про виживання з таким смертоносним вантажем на зразок цього? Не намагайся стверджувати, що у цього вантажу є мирне застосування. Кого ти збираєшся вбити?

Почуття гумору великого чоловіка зникло, його похмурий погляд Джейсон теж вже знав.

— Так, мирне слушне слово, це в основному все чого ми хочемо. Просто жити в мирі. І мова не про кого ми вбиваємо, а що ми вбиваємо.

Сердитим жестом Джейсон відсунув тарілку.

— Ти говориш загадками, — сказав він.— Твої слова скидаються на якесь безглуздя.

— В них достатньо глузду, — сказав йому Керк, — проте тільки на одній планеті Всесвіту. Що ти знаєш про Пир?