Стивен Кинг - Зелена миля

Якщо видавати «Зелену милю» окремим томом, то виникнуть свої труднощі, це я вже зрозумів. Частково тому, що книжку не можна публікувати в такому вигляді, як вона виходила — порційно. Оскільки за взірець мені правив Чарльз Діккенс, я розпитав у кількох людей, як Діккенс давав собі раду з проблемою поновлення сюжету попередніх епізодів у пам’яті читачів. Я очікував чогось на зразок стислого переказу змісту, як ті синопсиси, що передували кожному випуску моїх улюблених романів у частинах від «Сетедей Івнінг Пост», але виявилося, що Діккенс діяв більш витончено: вбудовував синопсис у свою оповідь.

Доки я роздумував, як мені це зробити, дружина не раз повторила (вона не те щоб пиляє, а просто іноді доволі безжально обстоює деякі думки), що я так і не закінчив історію Містера Джинґлза, циркової миші. Я подумав, що вона має рацію, і потроху зрозумів, що, зробивши Містера Джинґлза таємницею Пола Еджкомба в похилому віці, я зможу створити доволі цікаву «об’єднавчу історію». (Результат трохи скидається на ту форму, якої набула екранізація «Смажених зелених помідорів».) Власне, все в об’єднавчій історії Пола — його життя в будинку для старих «Сосни Джорджії» — вийшло таким, як я й хотів. Зокрема, мені дуже сподобалось, як у свідомості Пола переплелися особистості санітара Долана й Персі Ветмора. Я цього не планував, то не був якийсь мій задум; як і все найкраще в художній літературі, цей сюжет просто прийшов перевальцем і сів на своє місце.

Насамперед я хочу подякувати Ральфові Вічінанці — за ідею «серійного трилера»; а також усім своїм друзям-видавцям у «Viking Penguin» і «Signet» за те, що взялися за це, хоч спочатку й були налякані до смерті (усі письменники ж несповна розуму, і видавці, звичайно, про це знали). Ще хочу подякувати Марші Дефіліппо, яка розшифрувала цілий стенографічний блокнот з моїми карлючками й ніколи не нарікала. Ну… нечасто нарікала.

Та найбільша подяка належить моїй дружині Табіті, яка прочитала цю історію і сказала, що їй сподобалось. Я гадаю, майже всі письменники пишуть для якогось ідеального читача, і в мене такий читач — дружина. Ми рідко можемо дійти згоди, коли йдеться про те, що ми обоє пишемо (чорт, ми навіть скуповуючись у супермаркеті рідко можемо дійти згоди). Та коли вона каже, що книжка добра, то зазвичай так і є. Бо вона сувора, і якщо я махлюю чи зрізаю десь кути, вона завжди це бачить.

І тобі, Постійний читачу. Тобі теж дякую. Якщо в тебе будуть якісь ідеї щодо видання «Зеленої милі» окремим томом, будь ласка, дай мені знати.

Стівен Кінг

28 квітня 1996 року

Нью-Йорк

Персонаж роману Стівена Кінга «Безсоння». ( Тут і далі прим. перекл. )

В’язень, що користується довірою адміністрації та виконує різні доручення.

Слово походить від англ. paperback — книжка в паперовій обкладинці.

«Сирицева шкіра» (англ. Rawhide ), «Бонанца» (англ. Bonanza ) — американські серіали-вестерни 1960-х років, «Шосе № 66» — пригодницький серіал.

«Янголи з брудними обличчями», фільм 1938 року.

Бейсбольний стадіон, де тренується і грає «Бостон Ред Сокс», улюблена бейсбольна команда Стівена Кінга.

Університет штату Луїзіана.

207 см.

Французька порода коней-ваговозів.

«Our Gal Sunday» — радіосеріал, який транслювався з 1937 по 1959 рік; мильна опера про сироту з Колорадо, яка виходить заміж за британського аристократа.

Різновид американського футболу, в якому замість штовхати суперника потрібно його тягти за прапорець, причеплений до паска.

«Argosy», «Stag», «Men’s Adventure» — американські журнали, що належать до категорії жовтої преси.

За Фаренгейтом; близько 38° за Цельсієм.

Традиція, поширена в деяких церквах.

35° за Цельсієм.

Популярне на півдні США тістечко — кругле печиво з прошарком маршмелоу, вкрите шоколадом. Винайдене 1917 року. Його часто запивають «колою Royal Crown» (скорочено — RC).

Суддя в бейсболі — ампайр.

Тут і далі цитати з Біблії подано за перекладом І. Огієнка.

Інша назва екзотичного фрукта — аннони лускатої.

Мей Вест (1893–1980) — американська актриса й секс-символ, одна з найскандальніших зірок свого часу.