Агата Крісті: Крадіжка в готелі "Гранд-Метрополітен"

дуже хотів, щоб шухляда беззвучно висовувалась і засовувалась. Хто б це міг

бути? Очевидно, тільки покоївка. План їхніх дій був настільки оригінальний, що

зразу не впадав у вічі — навіть у вічі Еркюля Пуаро! Послухайте, як вони все це

упорали. Лакей чекав у сусідньому порожньому номері. Служниця-француженка

виходить з кімнати. Покоївка блискавично висовує шухляду, виймає скриньку з

коштовностями і, відчинивши засувку, передає скриньку через двері. Лакея, не

поспішаючи, дублікатом ключа, яким він завчасно запасся, відмикає скриньку, виймає намисто і чекає сигналу. Селесгіна знову виходить з кімнати і — шасть! —

в одну мить скринька передається назад і ставиться в шухляду.

З'являється мадам, крадіжку' виявлено. Обурена . підозрою покоївка

вимагає, щоб її обшукали, і залишає кімнату з незаплямоваиою репутацією. Копію

намиста, яким вони завчасно запаслись, покоївка вранці ховає в постелі

француженки — спритний хід!

— Так навіщо вам знадобилося їхати в Лондон?

— Ви пам'ятаєте картку?

— Авжеж. Вона збила мене з пантелику. Та й зараз я не все розумію. Я

вважав...

Я з делікатності замовк, дивлячись на містера Опал-сена.

Пуаро- від усієї душі, розреготався.

— Une blague. Для лакея. Це була картка з особливим покриттям — для

відбитків пальців. Я попрямував зразу ж у Скотленд-Ярд, розшукав нашого давнього

приятеля інспектора Джеппа і виклав йому всі відомі мені факти. Як я і

підозрював, відбитки пальців належали двом добре відомим злодіям, які

спеціалізувалися на крадіжках коштовних каменів і яких уже давненько розшукує

поліція. Дуепп приїхав сюди разом зі мною, злодіїв заарештовано, а намисто

знайшли в квартирі лакея. Не дурна парочка, але вони помилились у виборі методу.

Чи' не казав я вам, Гастінгсе, принаймні тридцять шість разів, що без методу...

— Принаймні тридцять шість тисяч разів! — перебив його я. — Однак, поясніть, у чому було вразливе місце їхнього методу?

— Друже мій, улаштуватись на роботу покоївкою або лакеєм — непоганий

задум, але при цьому ні в якому разі не слід ухилятися від своїх прямих

обов'язків. Вони залишили незайнятий номер неприбраним і тому, коли лакей

поставив скриньку з коштовностями на маленький столик біля дверей, на ньому

залишився прямокутний слід...

—Пам'ятаю, — вигукнув я.

— Спочатку я вагався. Потім — остаточно упевнився!

На якусь мить запанувала тиша.

— І от я одержала мої перли, — підсумувала місіс Опалсен, наче хор у

давньогрецькій трагедії.

— Ну що ж, — сказав я, — тепер непогано було б і повечеряти.

Пуаро вирішив скласти мені компанію.

— Ця справа принесе вам славу, — зауважив я.

— Pas du tout, — спокійно відповів Пуаро. — Славу поділили між собою

Джепп- і місцевий інспектор поліції. Ну, а я, — він поплескав себе по кишені, —

я сховав сюди чек, одержаний від містера Опалсена. Що ви на це скажете, друже?

Цей уїкенд не справдив наші сподівання. Як ви дивитесь на ,те, щоб повернутися

сюди на наступний уїкенд? За мій рахунок цього разу!

--- КІНЕЦЬ ---