Дзвінка Матіяш - Роман про Батьківщину

мене на вікні червоне сонце око тішить дивлюсь я на ті яблука думаю що наприкінці Бог усі

свої яблука в кошики позбирає і ті найкращі червонобокі і ті що побились як на землю

падали і ті підгнилі червою поточені всім місце знайдеться і ніяке яблучко не загубиться

яблука квашені найліпші вдаються із антонівок вони пізно стигнуть і солодшають тільки як

пожовтіють а то вони все кислі у нас квашені яблука цілу зиму стоять у сінях у дубовій діжці

бо в сінях наших холодно запускаю руку в діжку виймаю яблуко солома до нього

поналипала я її теж обсмокчу бо вона вся в тому соку який яблуко випускає і рука в мене теж

у солоді по лікоть іще довго яблуками пахне а сушені можуть бути які завгодно і з дичок

вони добрі я люблю собі насушити яблук на зиму а потім узвар варити беру торбу і йду до

своєї яблуні яблук я не зриваю беру тільки ті що на землі лежать а ті що на гілках висять тим

треба ще на дереві побути я їх не чіпаю а як назбираю повну торбу тоді сідаю з яблунькою

поговорити все їй порозказую я все їй жалілась як мачуха мені вже дуже допече яблунька

мене втішала казала що моя доля мене не обмине і що все добре буде щоб я не журилась я

біля неї плакала коли дізналась що Іван більше не повернеться казала що руки у мене за ним

болять і серце і що треба було мені його руками міцніше тримати тільки ж не вийшло у мене

його втримати то яблунька разом зі мною тоді плакала а коли галочка від мене полетіла то я

як поховала її прийшла до яблуньки півночі проплакала так і заснула а як прокинулась то вся

була в яблуневому жовтому листі яблунька моя за півночі пожовтіла і обсипалась питаю її

що таке сталося а вона каже я тебе хотіла вкрити щоб ти не замерзла бо земля вже холодна

так вона мій біль узяла собі що в неї все листя вижовкло то мені тоді було так добре що я не

сама бо яблунька є в мене є кому свої жалі вилляти яблунька мені все казки розповідала про

золоті яблука і про коня золотогривого і про шовкову траву і про дівчину яку мачуха хотіла

зі світу звести і яблуко їй отруєне дала і про білу троянду яку дочка просила батька їй

привезти з ярмарку і про дівчину яка залізні черевики стоптала і залізну палицю стерла поки

свого нареченого відшукала і про дідову дочку й бабину дочку і про чарівний черевичок я

слухаю а сльози у мене з очей котяться я їх і не витираю щоб казки не перебивати це ж і про

мене можна казку розказати яблуньку обійму міцно думаю що може якби я була яблунькою

мені би легше жилося не так би боліло тільки люди не так живуть як дерева ти все мене

сльозами поливаєш яблука будуть солоні родити яблуня каже я всіх казок що знаю від яблуні

навчилась і все плакала як слухала а яблука солоні ніколи так і не вродили

грудень 2003-2006