Unknown - Ромео і Джульєтта

Він хоче всіх моїх гостей збентежить!

Він козиритися надумав! Гляньте!

Тібальт Але ж це сором, дядьку!

Капулетті Як це? Як це?

Зухвалий ти хлопчисько! Сором?.. Годі!

Гляди, щоб потім ти не жалкував.

Відомо, щодо чого… Ти диви!

Знайшов коли перечити мені!

Так, дітки, так! Чудово! Ти невіглас!

Не галасуй, а то… Гей, світла, світла!

Приборкаю тебе! Жвавіше, друзі!

Тібальт Мій дух скорився й змовк, я ж не змовчу.

Від гніву й сорому я весь тремчу!

Це вторгнення зухвале стерплю нині,

Та згодом в жовч обернеться терпіння!

(Виходить)

Ромео

(до Джульєтти)

Коли торкнувсь рукою недостойно

І осквернив я цей олтар святий,

Уста - два пілігрими - хай пристойно

Цілунком ніжним змиють гріх тяжкий.

Джульєтта О пілігриме, в тім гріха немає -

З молитвою торкатись рук святих:

Такий привіт нам звичай дозволяє.

Стискання рук - то поцілунок їх.

Ромео Але, крім рук, ще дано й губи їм…

Джульєтта Так, для молитви, любий пілігрим…

Ромео О, то дозволь мені, свята, й устами

Молитися побожно, як руками!

Джульєтта Нас незворушно слухають святі.

Ромео Не рухайся ж, дай відповідь мольбам!

(Цілує її)

Твої уста очистили мій гріх…

Джульєтта Взяли твій гріх мої уста з твоїх.

Ромео Мій гріх?.. В твоїх словах я докір чую!

Верни ж мій гріх.

(Знову цілує її)

Джульєтта Мов з книги ти цілуєш…

Мамка Вас просить ваша мати, синьйорино.

Ромео А хто у неї мати?

Мамка Що, юначе?

Таж господиня в домі цім вона.

Така вже добра пані, мудра й чесна,

Я викохала донечку її,

З якою щойно розмовляли ви.

Скажу вам чесно: хто її здобуде -

Здобуде той повнісінький гаман.

Ромео Що? Капулетті?.. Ох! Де ж вороття?..

У ворога в руках моє життя!

Бенволіо Ходім, ходім! Жарт видався на славу!

Ромео Ох, я боюсь - кінчається забава.

Капулетті О ні, синьйори! Рано ще, не йдіть!

Ось слуги вже розносять частування.

Таки йдете? Ну, дякуємо вам!

Синьйори благородні, вам спасибі!

Гей, смолоскипів! Ну, добраніч вам!

(До старого Капулетті)

А ми до ліжка… Чорт! Таки пізненько!..

Стомився я…

Виходять усі, крім Джульєтти й мамки.

Джульєтта Глянь, няню, і скажи, хто той господар?

Мамка Тіберіо старого спадкоємець.

Джульєтта А той, що саме із дверей виходить?

Мамка А той, здається, молодий Петруччо.

Джульєтта А той, за ним, що танцювать не хтів?

Мамка Не знаю я.

Джульєтта Довідайся. Як має він дружину,

Не в постіль шлюбну - ляжу в домовину!

Мамка Монтеккі він, і звуть його Ромео;

Єдиний син того, хто ворог нам.

Джульєтта Злоба єдина у душі буяла,

І зі злоби любов єдина встала!..

Не знаючи, зустріла надто рано,

Та пізно я дізналась, безталанна!

Ох, не на радість ти, любов моя,

Бо ворога кохаю ніжно я!

Мамка Що це таке? Що кажеш ти?

Джульєтта Це вірші.

Навчив мене їх в танці кавалер…

За сценою гукають: «Джульєтто!»

Мамка Я зараз, зараз! Ну, ходім, ходім!

Останній гість вже залишив наш дім.

Виходять.

ДІЯ ДРУГА

ПРОЛОГ

Входить хор.

Хор Кохання давнє впало, смертю зжерте,

Натомість юний пломінь запалав;

Ладен за першу він любов померти,

Та над усе Джульєтту покохав.

Ромео любить, ця любов взаємна,

Та певності в собі він не знайде!

Він ворога блага, вона ж таємно

Принаду з вудки згубної краде.

Як ворог давній, він ввійти не сміє

З вітанням ніжним до коханки в дім.

Не має також жодной надії

Й вона на те, щоб бачитися з ним.

Час їх з’єднає, сили дасть кохання,

Й солодкі втіхи зменшать їх страждання.

(Виходить)

СЦЕНА І

Верона.- Фруктовий сад Капулетті.

Входить Ромео.

Ромео Куди ж іти, коли я серцем тут?

Вернися ж, прах земний. Знайди свій центр.

(Перелазить через мур і зникає за ним)

Входить Бенволіо з Меркуціо.

Бенволіо Кузене, гей! Ромео!

Меркуціо Він розумний:

Я присягну, що він давно вже вдома

І ліг у постіль.

Бенволіо Ні, побіг сюди

І скочив через мур. Поклич його!

Меркуціо Я викличу його закляттям! Гей!

Ромео! Чудію наш і безумче!

З’явися нам хоч в образі зітхання!

Скажи одну лиш риму, й з мене досить;

Хоч скрикни: «Ах!» Зримуй «любов» і «кров».

Промов Венері-кумоньці словечко

Чи подратуй її синка сліпого,

Хлопчиська Купідона, що так влучно

Пустив стрілу, й король Кофетуа

В жебрачку раптом закохався! Ах!

Не чує, не зітхне й не ворухнеться!

Помер шаленець, та збуджу закляттям!

Я заклинаю ясними очима