Наполеон Хилл - Біблія саморозвитку. Ілюстроване видання. Наполеон Гілл. Думай і багатій. Лао Цзи. Дао-де-цзин. Джеймс Аллен. Як людина мислить

Так закінчився той доленосний вечір у «Юніверсіті клаб». Морган пішов додому, щоб подумати про райдужні прогнози Шваба. Сам Шваб повернувся до Піттсбургу, щоб і надалі керувати сталеливарним бізнесом Карнегі. Всі повернулися до звичайного життя, затамувавши подих в очікуванні подальшого розвитку подій.

І події ці не змусили себе довго чекати. Моргану знадобився всього лише тиждень, щоб «переварити» ласий шматочок перспектив, про які говорив Шваб. Прийшовши до висновку, що це не спричинить ніякого фінансового нетравлення шлунка, він забажав зустрітися зі Швабом для ділової розмови, але цей молодий чоловік виявився досить «сором'язливим». Шваб побоювався, що пану Карнегі може не сподобатися, що він як голова правління його компанії заграє з «Королем Волл-стріт», вулиці, на яку Карнегі зарікся ступати. Потім Джон Гейтс, який виступив посередником у цій затії, запропонував Швабу «випадково опинитися» в готелі «Бельв'ю» у Філадельфії, де так само випадково «опиниться» і Морган. Однак, коли Шваб прибув до Філадельфії, Морган недоречно захворів і змушений був залишитися у своєму будинку у Нью-Йорку. Але старий Морган дуже наполягав на зустрічі, тож Шваб здався і все ж вирушив до нього у Нью-Йорк.

Деякі історики-економісти впевнені, що з самого початку і до кінця все це було задумано самим Ендрю Карнегі. Що саме цей старий хитрий шотландець все влаштував так, щоб звести Моргана зі Швабом — і знаменита промова за вечерею, і довірчі бесіди Шваба з Грошовим Королем. Але як на мене все було якраз навпаки. Коли Шваб прийшов на ділову бесіду, він навіть не уявляв собі, як його «маленький бос» (так називали Карнегі) поставиться до його пропозиції щодо продажу компанії, особливо з огляду на те, що продавати треба було групі людей, яких Ендрю, м'яко кажучи, недолюблював. Але Шваб підготувався до цієї зустрічі, взявши з собою шість аркушів старанно розписаних аргументів і підрахунків, які врешті-решт все ж переконали Карнегі в реальній вигоді для нього продажу кожної компанії з виробництва сталі, яку Шваб вважав важливою деталлю у своєму новому металургійному промисловому механізмі.

Чотири чоловіки всю ніч працювали над цими розрахунками. Звичайно, одним з них був сам Морган. Також там був його аристократичний діловий партнер і вчений Роберт Бекон. Третім був Джон Гейтс, якого Морган зневажав за його афери, але вельми охоче використовував як знаряддя для досягнення своїх цілей. Четвертим був Шваб, який знав про процеси виробництва та продажу сталі більше, ніж будь-хто. Протягом всієї цієї нічної зустрічі, ніхто ні разу навіть не ставив під сумнів підрахунки цього піттсбурзького генія. Якщо він казав, що компанія коштує стільки-то, значить, вона коштувала рівно стільки і ні центом більше. Він також наполягав на тому, щоб в об'єднання входили лише ті компанії, які називав він. Він хотів створити корпорацію, в якій не буде дублюючих одне одного виробництв. Виняток не робився навіть для друзів Моргана, які хотіли задовольнити свою жадібність, увійшовши в об'єднання і зваливши фінансовий тягар своїх компаній на широкі плечі Моргана.

На світанку Морган встав з-за столу і випрямив спину. Залишалося тільки одне питання.

«Як ви думаєте, ви зможете переконати Ендрю Карнегі продати компанії?» — запитав він.

«Я спробую», — відповів Шваб.

«Якщо ви зможете умовити його, все інше я беру на себе», — сказав Морган.

Поки що все йшло за планом. Але чи продасть Карнегі свої компанії? І якщо так, то скільки зажадає за них? (Шваб розраховував на суму 320 мільйонів доларів). В якому вигляді буде проходити оплата? Прості або привілейовані акції? Облігації? Готівка? Адже ніхто не може зібрати третину мільярда доларів готівкою.

Одного морозного січневого дня Ендрю та Чарльз зустрілися для гри в гольф на полях Сент-Ендрюс у Вест-Честері. Ендрю мерз і кутався у товсті светри, а Чарлі, як зазвичай, без упину базікав, намагаючись зібрати до купи всю свою відвагу та почати заповітну розмову. Однак він і словом не обмовився про бізнес, аж поки вони не закінчили грати та не пішли грітися до затишного теплого котеджу Карнегі. Потім, з тієї ж переконливістю, яка загіпнотизувала вісімдесят мільйонерів тоді в «Юніверсіті-клаб», Шваб завів розмову про багатообіцяючі перспективи від продажу компаній, про можливість нарешті відпочити «на пенсії» від великого бізнесу, про незліченні багатства, на які старий буде жити приспівуючи і насолоджуватися заслуженим відпочинком. Карнегі погодився на угоду Шваба. Він написав щось на аркуші паперу і простягнув його співрозмовнику зі словами: «Добре, ось за таку суму ми готові продати».