Томас Эриксон - В оточенні ідіотів, або Як зрозуміти тих, кого неможливо зрозуміти

Ви можете навести приклади ситуацій, які були спричинені поспішно прийнятим рішенням? Та їх сотні. (Сміх.) Одного разу я влаштувалася на роботу, навіть не обговоривши зарплату. Як виявилося, я була зобов’язана працювати 60 годин на тиждень без понаднормових. Також колись я найняла на роботу людину, яка згодом виявилася абсолютно некомпетентною. Просто на співбесіді я не поцікавилася його здобутками та резюме, подумавши: він точно розуміє, про що говорить. Як виявилося, ця людина не мала жодних знань про індустрію чи маркетинг. Справжнісінький шарлатан. І все б нічого, та, на жаль, його робота обійшлася нам дуже дорого. Навіть до звільнення ми втратили сотні тисяч доларів.

Звучить дуже добре. Як щодо приватного? Як ваш темперамент проявляється в особистому житті?

В особистому житті я задумуюся над цим ще менше, що трохи кумедно. Я показала книгу своєму чоловікові, попросивши прочитати її. Звичайно, він не справився — забагато за раз. Тоді я виділила окремі глави, наполягаючи, що хоча б на них він має зупинитися.

ЧЕРВОНИЙ темперамент?

ЧЕРВОНИЙ темперамент. Щось з виділеного він все-таки прочитав і, мабуть, впізнав у прочитаному свою дружину. Тоді він трохи засміявся, але коли я думаю про це зараз, я розумію, що він нічого так і не сказав.

Чи прокоментував він розділи, які висвітлюють ЗЕЛЕНИЙ темперамент?

Ні.

А як ви вирішуєте спільні питання?Злагоджено?

А як ви вирішуєте спільні питання? ( Гучний сміх.) Я говорю, що потрібно зробити, і він виконує це. Ще до того, як він закінчить попереднє завдання, я вже підбираю та відправляю йому інше. І в результаті дратуюся, адже він не закінчує роботу. Хоча він за все своє життя нічого не закінчував. Ми часто сміємося з цього приводу — що, так би мовити, я сама створюю безлад, а в усіх смертних гріхах звинувачую його. Я впевнена, що йому живеться нелегко.

Я розумію. Виходячи з вашої ЧЕРВОНОЇ поведінки: що може роздратувати вас найбільше?

Деякі люди приймають просте рішення цілу вічність, що не може не злити мене. Я розумію, що є швидкою від природи, однак деякі люди все ж думають незбагненно повільно. Без різниці: у роботі чи в особистому житті. Наприклад, ми збираємося купити старе крісло, щоб доповнити одну з кімнат в нашому будинку. Враховуючи мою зайнятість, ми домовилися, що чоловік... (тут Хелен здіймає брови, і на її обличчі повільно розповзається посмішка). Я погодилася, що нехай краще він займеться вибором: тобто перевірить онлайн-магазини, аукціони, секонд-хенди і так далі. Однак нічого не було виконано! Взагалі! І за кілька днів теж. Наступного дня, під час обідньої перерви, у вбиральні, я самостійно знайшла п’ять різних варіантів, відправивши все чоловіку. Втім, коли я повернулася додому за п’ять годин, моє повідомлення залишилося не-прочитаним! Я вибухнула, а він замкнувся в підвалі.

Гаразд, красномовний приклад, дякую. Як довго ви одружені?

Чотирнадцять років. Наша зустріч була випадковою. Зазвичай я говорю, що мене приваблювало його вміння замовкнути, коли потрібно, і з того часу нічого не змінилося. Проте все ж іноді я хотіла би бачити більше експромту та ініціативи. До речі, я ніколи не запитувала, що він цінує в мені.

А як ви вирішуєте конфліктні ситуації, якщо він ЗЕЛЕНИЙ, а ви ЧЕРВОНА ?

Якось справляємося. Взагалі я не вважаю, що між нами виникає дуже багато непорозумінь. Просто зазвичай коли щось стається, коментую здебільшого я, і тоді він може стати дуже похмурим.

Стати похмурим? Що ви маєте на увазі?

Протягом кількох днів він може ходити так, ніби цілий світ звалився на його плечі. У таких ситуаціях я просто ігнорую його поведінку — і згодом він повертається до нормального стану. Хоча зізнаюся, що періодично я все-таки стомлююся від його сумного обличчя і просто запитую, у чому проблема. (Пауза.)

Що відбувається тоді?

Що відбувається? Ну ... Він відповідає, що ніякої проблеми не існує, та зрозуміло, що це не так. Я знаю свого чоловіка дуже добре — стурбованість на його обличчі проявляється ще заздалегідь. Специфіка полягає в тому, що він відмовляється визнавати свою буркотливість, а це означає, що він ображається або на мої слова, або на мої дії. Щоправда тут є один нюанс: я нічого не пам’ятаю. І починаю гадати — а це абсолютно марна справа. Як правило, причиною його образи стає якась незначна фраза, про яку я забула в ту саму хвилину, коли сказала її. Звісно, якщо я згадую, він стає ще похмурішим, а тоді ситуація може розтягнутися на кілька тижнів. Не можу зрозуміти, як він сам уживається з цим.