Томас Эриксон - В оточенні ідіотів, або Як зрозуміти тих, кого неможливо зрозуміти

Та чи можна говорити, що ця людина не може вибухнути неконт-рольованим фонтаном агресії? Категорично ні. Спокійна поведінка означає тільки те, що всі їхні рефлексії пов’язані з внутрішнім світом.

Дозволю собі порівняти темперамент ЗЕЛЕНОГО з 400-літровою діжкою для пива. Тільки уявіть на секунду, скільки чарок ми маємо влити, щоб заповнити її? Можна витратити цілу вічність лише для того, щоб змочити дно діжки. Більшість ЗЕЛЕНИХ комунікує відповідно до цієї аналогії. Вони без заперечень погоджуюся та приймають всі слова оточення, що тісно пов’язано, по-перше, з їхнім небажанням вступати в конфлікти, а, по-друге, з їхньою нездатністю сказати співрозмовникам «ні». ЗЕЛЕНІ погоджуються, тому що в той конкретний момент це рішення найпростіше.

Тоді чи можемо ми говорити, що ЗЕЛЕНІ не мають власної думки? Абсолютно ні. Бачення ЗЕЛЕНИХ таке саме масштабне, як в людей навколо. Вони елементарно не мають бажання висловлювати свої думки. І саме в цій площині криється ключова проблема. ЗЕЛЕНИЙ заповнює діжку своїх емоцій власноруч. Тиждень за тижнем він сприймає та погоджується з усією несправедливістю — зверніть увагу, я говорю саме «погоджується». Отож процес наповнення діжки негативними емоціями може зайняти кілька років.

А зараз занесіть відкриту діжку над вашим столом. Ви усвідомлюєте, що станеться: потік знесе все за мить. Вода з діжки не тільки змиє все з поверхні, вона може перевернути навіть сам стіл. І цього недостатньо. Чекайте, доки витече все до останньої краплини.

«Що? Ви звинуватили мене в несвоєчасному поданні проекту? Чому так і чому зараз? Минулого тижня ви сказали, що я виконав роботу не дуже якісно. Гаразд. Отже. Дозвольте тепер мені все пояснити... Рік тому ви обіцяли мені перевести мене в новий кабінет, та я все ще сиджу на старому місці. Більше того, я чув цю обіцянку ще у 1997 році, коли тільки влаштувався в компанію, а тому послухайте...»

ЗЕЛЕНИЙ має висловити все, що накипіло за останні роки. Ви ж просто переконайтеся, що поруч немає іскор, які можуть здійняти в повітря цілу будівлю.

Це серйозна проблема навіть попри те, що ЗЕЛЕНІ фактично не можуть здійснювати ніякого тиску — вони контролюють свої емоції, щоб не створювати незручностей іншим та не виділятися. Хоча образу й незадоволення вони відчувають на одному рівні з іншими. Просто люди від природи не мають навичок та інструментів, щоб звільняти емоції своєчасно. І саме на нас — людей навколо — лягає відповідальність бути посередником. Наприклад, у пошуках відповідних сигналів ми можемо ставити ЗЕЛЕНИМ питання, залучати їх до розмови. Погляньте на мову тіла — можливо, вона свідчить про несхвалення чи осуд. Створіть навколо ЗЕЛЕНОГО здорову атмосферу, в якій він міг би відчувати себе комфортно, висловитися й максимально наблизитися до своєї природної поведінки. Інакше він знову стримуватиме своє розчарування. А зараз ми вже дізналися, наскільки негативно відкладений стрес може вплинути на людину.

З цього приводу я хочу розкрити свою особисту теорію, яку я, звичайно, не можу довести науково. На мій погляд, вона дає відповідь на причину психологічного вигорання ЗЕЛЕНИХ. Справа в тому, що ці люди страждають від емоційного тиску, який на них здійснюють внутрішні тривоги, страждання і навіть гнів. Врешті-решт цей комплекс стає причиною різноманітних захворювань. Це справжня проблема, яку ми зобов’язані сприймати максимально серйозно.

Під час надзвичайно стресового періоду, який припав на роки роботи в банківському секторі, я одного разу почув коментар про СИНЮ модель поведінки. Тоді всі в офісі працювали з ранку до ночі, і багато хто відверто демонстрував своє незадоволення. Відчай буквально відчувався в повітрі.

З-поміж усіх колег мою увагу привернула наш консультант з кредитів. Здалося, що напруга в організації ніяк не позначилася на її поведінці. Вона ніколи не проявляла ознак стресового стану. Прочитати її міміку було практично неможливо, її жестикуляція, як завжди, відзначалася обмеженістю та сухістю. Доки ми обідали за межами офісу, вона всю годинну перерву проводила на самоті. Здавалося, ніби ніщо не впливало на її спокій.

В якийсь момент один з моїх ЖОВТО-ЧЕРВОНИХ колег сказав: «Це ненормально, вона точно має проблеми, адже людина не може раптом позбутися практично всіх почуттів».

Тоді це здалося мені логічним, але якщо задуматися, то ви помічаєш всю хибність такої думки. СИНІ відчувають ще меншу потребу в спілкуванні, ніж ЗЕЛЕНІ. Саме тому вони відмовляються від комунікації, хоча часом навіть в їхній свідомості накопичується втома. Особливо уважні люди можуть подумати, що ризик вигорання загрожує СИНІМ так само, як і ЗЕЛЕНИМ, та все не зовсім так. СИНІ випрацювали систему, яка постійно здійснює стресовий контроль.