Брайан Трейси - Зроби це зараз. 21 чудовий спосіб зробити більше за менший час

Білл Ґросс, менеджер фондів та акцій на суму понад 600 мільярдів доларів сталого прибутку, відомий тим, що під час тренувань чи роздумів не використовує жодних технологій. Він вимикає телефони, залишає BlackBerry в офісі й тренується без постійних надокучань людей, яких переповнює потреба залишатись на зв’язку. Він стверджує, що важливих повідомлень ніколи не пропускає.

Аби залишатися спокійним, мислити ясно і мати можливість працювати на повну силу, ви повинні регулярно відключатися від різноманітних технологій і комунікаційних пристроїв, що можуть оволодіти вами, якщо не будете обережні.

Не так давно у Вашингтоні я побував на ланчі, де було багато керівників вищого рангу. Перед початком ланчу один з організаторів піднявся й проказав невелику молитву перед їжею. Присутні схилили голови.

Коли молитва скінчилась, розпочався власне ланч.

Однак за моїм столом четверо чи п’ятеро осіб із восьми, здається, були глибоко зворушені молитвою. Вони не підводили голів, руки так і тримали на колінах, навіть коли їжу подали. Здається, вони поринули у свої думки про важливе.

І тут я зрозумів, що вони зовсім не молились. Натомість вони були повністю зосереджені на своїх BlackBerry , відсилали й отримували електронні листи, несамовито натискаючи клавіші, наче підлітки, що грають у відеоігри.

Вони писали й отримували повідомлення, а отже, були втрачені для довколишнього світу. Цікаво, але деякі спілкувалися з людьми, що перебували в цьому ж приміщенні. Вони потрапили в технологічну пастку, глибоку прірву, наповнену інформацією, у якій потопали.

Мета існування сучасних технологій – значно підвищити швидкість, ефективність і точність передачі інформації різних типів. Технологія покликана допомогти нам покращити якість життя, даючи можливість виконати ключові завдання й спілкуватися з ключовими людьми в нашому світі швидше й краще, ніж раніше.

Проте використання комунікаційних технологій може швидко перетворитись на залежність. Люди прокидаються зранку й чимдуж поспішають перевірити мобільні телефони, чи не отримували вони дзвінків або голосових повідомлень. Далі летять стрімголов до своїх комп’ютерів подивитись, чи ніхто не написав їм уночі. Потім телефонують до офісу довідатись, чи не було сказано за останні кілька годин такого, про що їм варто знати. Люди перевіряють календарі, персональні цифрові помічники та інші комунікаційні девайси кожні п’ять хвилин, аби впевнитись, що нічого не пропустили. Таку поведінку слід зупинити, доки все остаточно не вийшло з-під контролю.

Один із моїх клієнтів, маючи дистриб’юторів у дев’ятнадцяти штатах, усвідомив, що просто прив’язаний до комп’ютера, бо змушений протягом кількох годин щодня отримувати електронні листи й відповідати на них. Що більше часу він проводив за комп’ютером, то менше інших важливих завдань устигав виконати. Стрес, спричинений отими невиконаними й незавершеними завданнями, накопичувався, наче лавина, і потроху почав впливати на його особистість, здоров’я й навіть сон.

Ми навчили його застосовувати правило 80/20, розповіли, як воно стосується електронної пошти. 80 % отримуваних ним електронних листів абсолютно неважливі, їх узагалі можна не відкривати, а ліпше відразу видаляти.

Залишається 20 %. Із них 20 %, тобто 4 % всіх листів, дійсно потребують негайної відповіді. Решту 16 % можна тимчасово ігнорувати або перенести в іншу папку, з якої їх можна діставати по одному й відповідати.

Мій клієнт вважав, що ніхто більше не міг належно сортувати його електронну пошту, а це близько трьохсот листів щодня, і він мусив робити все самотужки, байдуже, скільки часу на це потрібно. Ми порадили йому сісти і разом із секретаркою проглянути електронні листи, показуючи їй, які з них важливі, які неважливі і що робити з найбільш частими запитаннями та проханнями.

На його подив, уже за дві години секретарка зрозуміла, що до чого. Відтоді вона приходила на роботу й видаляла 80 % листів, які не мали жодної цінності. В окрему теку вона переносила значущі листи, які вимагали уваги її начальника. Якщо виникали питання стосовно листа, секретарка переносила його до папки «у процесі», і начальник міг проглянути лист, коли йому було зручно.

Під час нашої наступної зустрічі мій клієнт повідомив, що дослідив результат цієї вправи й вирахував: тепер він економить двадцять три години на тиждень, які може витратити на поїдання своїх жаб чи виконання найважливіших завдань. Ця простенька практика змінила його життя, зменшила рівень стресу, поліпшила здоров’я та енергетику, допомогла стати більш розслабленою та позитивною людиною.