Карлос Кастанеда - Мистецтво сновидінь

Я пречудово зрозумів його точку зору, але нагадав йому про власну боротьбу проти цього.

— Пропоную тобі зробити одну безглузду річ, що може переламати ситуацію, — сказав він. — Повторюй собі без упину, що вирішальним моментом у магії є таємниця точки збирання. Якщо казатимеш собі це достатньо довго, якась невидима сил візьме гору й здійснить необхідні зміни в тобі.

Дон Хуан нічим не натякнув мені на те, що жартує. Я знав, що він каже цілком серйозно. Що мене стурбувало, так це його наполягання, аби я нескінченно повторював собі цю формулу. Я впіймав себе на думці про те, як усе це тупо.

— Облиш своє цинічне ставлення, — гримнув він на мене. — Повторюй це на совість.

— Таємниця точки збирання в магії означає все, — продовжував він, не дивлячись на мене. — Чи, радше, усе в магії спирається на маніпуляції точкою збирання. Тобі це все відомо, але ти маєш це повторювати.

На мить, слухаючи його зауваження, я подумав, що зараз сконаю від муки. Неймовірне відчуття фізичного смутку стиснуло мені груди, змушуючи кричати від болю. Здавалося, мій шлунок і діафрагма лізуть угору, втискаючись у грудну порожнину. Тиск був настільки сильним, що моє усвідомлення змінило рівень і я ввійшов до свого звичайного стану. Усе, про що ми говорили, перетворилося на неясну думку про щось, що могло відбутись, але насправді не відбулося, якщо вірити буденним доводам моєї повсякденної свідомості.

Наступного разу, коли ми з доном Хуаном мали розмову про сновидіння, ми обговорювали причини, з яких я вже котрий місяць ніяк не міг просунутись у своїй практиці. Дон Хуан застеріг мене, що для того, аби пояснити мою ситуацію, він мусить піти кружним шляхом. Він наголосив, що, по-перше, існує величезна різниця між думками і вчинками людей прадавніх часів і сучасності. Потім зауважив, що в прадавні часи люди мали дуже реалістичний погляд на сприйняття й усвідомлення, оскільки їхній погляд корінився у власних спостереженнях за навколишнім всесвітом. Сучасні люди, навпаки, мають абсурдно нереалістичний погляд на сприйняття й усвідомлення, адже їхній погляд коріниться в спостереженнях за суспільним ладом і взаємодії з ним.

— Нащо ви мені про це кажете? — спитав я.

— Бо ти — сучасна людина, якої торкнулися погляди й спостереження людей прадавніх часів, — відповів він. — І жодні з тих поглядів і спостережень тобі не знайомі. Зараз більше ніж будь-коли тобі потрібні розважливість і самовладання. Я намагаюся збудувати твердий міст, міст, яким ти зможеш іти, між поглядами людей прадавніх часів і сучасних.

Він зауважив, що з усіх трансцендентних спогадів прадавнього людства мені знайомий лише один, бо той протримався до наших днів — ідея продажу душі дияволу в обмін на безсмертя, яка, зауважив він, наче прямісінько взята зі стосунків прадавніх-магів з неорганічними істотами. Він нагадав, як посланець снів намагався схилити мене оселитися в їхньому світі, пропонуючи можливість зберігати власну індивідуальність і усвідомлення себе майже вічно.

— Як ти знаєш, піддатися спокусі неорганічних істот — не лише ідея, це реальність, — продовжував дон Хуан. — Але ти ще не вповні усвідомив потаємне значення цієї реальності. Сновидіння так само є реальністю — це умова продукування енергії. Ти чуєш мої слова і, звісно, розумієш, про що вони, але твоя свідомість ще не осягнула їхнього значення в усій повноті.

Дон Хуан казав, що мій раціональний розум знає, наскільки важливе розуміння такого характеру, і під час нашої останньої розмови змусив моє усвідомлення змінити рівень. Зрештою я опинився у своєму звичайному стані свідомості, не встигнувши розібратися в нюансах мого сну. Моя раціональність і далі захищалася, відкладаючи мої заняття сновидіннями.

— Запевняю вас, що цілком усвідомлюю, що означає продукування енергії, — сказав я.

— А я запевняю тебе, що не розумієш, — заперечив він. — Якби розумів, ти б оцінював сновидіння більш обережно й зважено. Оскільки ти вважаєш, що бачив просто сон, ти ризикуєш наосліп. Твоє недосконале міркування каже тобі, що, що б не сталося, у певну мить сон завершиться й ти прокинешся.

Він мав рацію. Попри все що я бачив у своїх заняттях сновидіннями, якимось чином я досі зберігав загальне відчуття, що все це було сном.

— Я кажу тобі про погляди людей прадавніх часів і погляди сучасної людини, — продовжував дон Хуан, — тому що твоє усвідомлення, яке є усвідомленням сучасної людини, радше матиме справу з незнайомою ідеєю як із чимось суто ідеалістичним. Якби я не втрутився, ти сприймав би сновидіння як ідею. Звісно, я впевнений, що ти ставишся до цієї ідеї серйозно, але ти не до кінця віриш у реальність сну.