Святе Письмо

1 І глянув я, і от - Агнець стоїть на горі Сіоні, і з ним сто сорок чотири тисячі, що мають ім'я його та ім'я Отця його, написане на чолах своїх. 2 І почув я голос із неба, мов голос вод багатьох і мов голос грому великого; голос, який я почув мов від гуслярів, що гуслярять на гуслах своїх. 3 І співають пісню нову перед престолом і перед чотирма істотами і старшими. І ніхто не міг навчитися пісні, крім ста сорока чотирьох тисяч, що викуплені від землі. 4 Це ті, що з жінками не осквернилися: дівочні вони. Ті, що слідують за Агнцем, куди б не пішов. Вони викуплені з-поміж людей первістки Богу і Агнцю. 5. І в устах їхніх не знайдено омани: непорочні вони. 6 І побачив я іншого ангела, який летів на середині неба, маючи євангеліє вічне благовістити тим, що живуть на землі і всякому народові і племені і язику і людності; 7 і говорив він голосом гучним: «Пострашіться Бога і віддайте йому славу, бо приходить година суду його, і поклоніться йому, що створив небо і землю і море і джерела вод.» 8 І інший ангел - другий, слідував, говорячи: «Упав, упав Вавилон великий, що вином шаленства розпусти своєї напоїв усі народи.» 9 І інший ангел - третій, слідував за ним, говорячи голосом гучним: «Якщо хто звірові поклоняється і образові його і приймає клейно на чоло або на руку свою праву, 10 також він питиме вино пересердя Божого, зготованого нерозбавленим у чаші гніву його, і мучений буде огнем і сіркою перед ангелами святими і перед Агнцем. 11 Дим мучення їхнього на віки вічні здіймається, і не мають спочинку вдень і вночі ті, що поклоняються звірові і образові його, і якщо хто приймає клейно імени його.» 12 Тут є терпіння святих, які додержують заповідей Божих і віри в Ісуса. 13 І почув я голос із неба, що говорив: «Напиши: Блаженні мертві, що в Господі вмирають віднині. Так! - говорить Дух, - нехай відпочинуть від трудів своїх бо діла їхні слідують за ними.» 14 Глянув я, і от - хмара біла,- а на хмарі сидить подібний до сина чоловічого, маючи на голові своїй вінець золотий, і в руці своїй гострий серп. 15 І ангел інший вийшов із храму, скрикнув голосом гучним до того, хто сидів на хмарі: «Пошли серп свій і жни, бо прийшла година жнив, бо достигло жниво землі.» 16 І кинув той, хто сидів на хмарі, серп свій на землю, і пожата була земля. 17 І ангел інший вийшов із храму, що на небі, маючи серп гострий. 18 І ангел інший вийшов від жертовника, маючи владу над огнем і покликнув криком великим - тому, хто мав серп гострий, кажучи: «Пошли свій серп гострий і збирай китиці винограду землі, бо дозрілі грона його.» 19 І кинув ангел серп свій на землю і зібрав виноград землі, і кинув у велику винотоку гніву Божого. 20 І топтано винотоку за містом і вийшла кров із винотоки аж до вуздечок коней, на тисячу шістсот стадій.

1 Я бачив інше знамення на небі, велике і чудесне: сім ангелів, що мають сім кар останніх, бо в них довершується гнів Божий. 2 Бачив я ніби море скляне, змішане з огнем, і переможці над звіром і над образом його і над клейном його, над числом імени його, стоять на морі скляному, маючи гусла Божі. 3 І співають пісню Мойсея, слуги Божого, і пісню Агнця, говорячи: «Великі і чудесні діла твої, Господи, Боже Вседержителю; праведні й істинні шляхи твої, царю святих 4 Хто не побоїться тебе, Господи, і не прославить імени твого? Бо ти єдиний - святий; усі народи прийдуть і поклоняться перед тобою, бо усправедливлення твої відкрились.» 5 Після цього поглянув я: відкрито храм скинії свідчення на небі, 6 і сім ангелів, що мали сім кар, вийшли з храму, одягнені в льон, чистий, яскравий, і підперезані коло грудей поясами золотими. 7 Одна з чотирьох істот подала сімом ангелам сім чаш золотих, наповнених пересердям Бога, що живе на віки вічні. 8 І сповнився храм димом від слави Бога і від сили його, і ніхто не міг увійти в храм, поки не довершилися сім кар сімох ангелів.

1 Почув я голос великий із храму, що говорив до семи ангелів: «Ідіть і вилийте на землю сім чаш обурення Божого.» 2 І пішов перший і вилив свою чашу на землю: і наробився гнояк, злий і поганий, на людях, що мали клейно звіра і що поклонялися образові його. 3 Другий вилив чашу свою на море: і стала кров, як мертвого, і всяка душа жива вмерла, що в морі. 4 Третій вилив чашу свою на річки і на джерела вод: і стала кров. 5 І почув я ангела вод, що говорив: «Праведний єси, хто сущий і хто був, і свят, що так судив; 6 бо кров святих і пророків пролили вони, і кров їм дав ти пити: достойні того.» 7 І почув я від жертовника, що говорив: «Так, Господи, Боже Вседержителю, істинні і праведні суди твої.» 8 Четвертий вилив чашу свою на сонце: і дано йому палити людей огнем. 9 І палено людей горяччю великою, і блюзнили вони на ім'я Бога, який має владу над карами цими, і не розкаялися - віддати йому славу. 10 П'ятий вилив чашу свою на престол звіра: і зробилося царство його мороковим, і кусали язики свої від болю, 11 і блюзнили на Бога небесного від болів своїх і від виразок своїх, та не каялися в ділах своїх. 12 Шостий вилив чашу свою на річку велику Ефрат: і висохла вода її, щоб приготовився шлях царям від схід сонця. 13 І побачив я: з рота дракона і з рота звіра, і з рота лжепророка виходили три духи нечисті, немов жаби; 14 то ж і є духи демонські, що творять знамення, що виходять до царів цілої вселенної - зібрати їх на битву в день великий Бога Вседержителя. 15 Глядіть, іду, неначе злодій. Блаженний, хто пильнує і одежу свою береже, щоб не ходив голим, і не бачили сорому його. 16 І зібрали їх на місце, що зветься по-єврейськи Армагедон. 17 А сьомий вилив чашу свою на повітря; і вийшов голос могутній із храму небес, від престола, говорячи: «Сталося!» 18 І зчинилися блискавиці і голоси і громи і землетрус настав великий, якого не було, відколи люди на землі: такий землетрус то ж великий! 19 І розпалося місто велике на три частини, і міста язичників упали, і Вавилон великий згадано перед Богом, дати йому чашу вина від палкого гніву його. 20 І зник усякий острів, і гір не знайшлося; 21 а град, завбільшки як талант, падав з неба на людей; і блюзнили люди на Бога, за кару граду, бо кара його велика вельми.