Святе Письмо

1 Щождо ідоложертовного м'яса, то всім нам відомо, бо маємо знання; знання ж роздимає, а любов будує. 2 Коли хтось думає собі, що він щось знає, той ще не знає, як треба знати. 3 Якже хтось любить Бога, той спізнаний ним. 4 Отже, відносно споживання ідоложертовного м'яса, ми знаємо, що ідол є ніщо у світі, і що немає іншого Бога, крім одного. 5 Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи на землі, - їх бо і справді є чимало, отих богів, та чимало тих панів, - 6 для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від якого все і для якого - ми; і один Господь Ісус Христос, через якого - усе, і ми через нього. 7 Та не всі мають це знання. Деякі з-за привички до ідолів аж по сьогодні споживають м'ясо як ідольську жертву, а сумління їхнє, бувши слабке, скверниться. 8 Адже страва не зближує нас до Бога: коли не їмо, не втрачаємо нічого, ані коли їмо, не набуваємо нічого. 9 Але глядіть, щоб оця ваша свобода не стала причиною падіння для слабких. 10 Бо коли хтось побачить тебе, що маєш знання, як ти у капищі сів за стіл, то чи ж його сумління, бувши слабке, не буде заохочене їсти ідольські жертви? 11 Таким то чином твоє знання погубить немічного брата, за якого Христос помер. 12 Грішивши так проти братів і ранивши їх слабовите сумління, ви грішите проти Христа. 13 Тому, якщо страва призводить брата мого до гріха, повік не буду їсти м'яса, щоб не спокушувати мого брата.

1 Хіба я не вільний? Хіба я не апостол? Хіба я Ісуса, Господа нашого, не бачив? Хіба ви не моє діло у Господі? 2 Коли іншим я не апостол, то бодай вам, бо ви, у Господі, є достовірним доказом мого апостольства. 3 Ось моя оборона перед тими, що мене судять. 4 Хіба ми не маємо права їсти й пити? 5 Хіба ми не маємо права водити (з собою) сестру-жінку, як інші апостоли, брати Господні, і Кифа? 6 Чи може один я і Варнава не маємо права не працювати? 7 Хто колись власним коштом ходив у похід? Хто садить виноградник, і не їсть із нього плоду? Хто пасе стадо, і не живиться молоком від стада? 8 Хіба я говорю тільки як людина? Хіба й закон не каже цього? 9 Таж у законі Мойсея написано: «Не зав'язуй рота волові, як молотить.» Чи Бог турбується про волів? 10 Чи, може, ради нас говорить? Бож ради нас написано, що, хто оре, мусить орати в надії, і хто молотить, -молотить теж у надії, що матиме щось із того. 11 Коли ж ми сіяли у вас духовне, то чи велика річ, коли пожнем ваше тілесне? 12 І коли інші мають це право над вами, чому радше не ми? Однак, ми не користуємося цим правом, а ввесь час терпимо, щоб не робити ніякої перешкоди Євангелії Христовій. 13 Хіба не знаєте, що ті, які коло святого працюють, їдять із святого, і ті, які служать жертовникові, мають частку з жертовника? 14 Так само й Господь звелів тим, що проповідують Євангелію, з Євангелії жити. 15 Та я нічого не користав з того і не пишу на те, щоб так було зо мною. Волію бо радше вмерти, ніж щоб хтось знівечив оту славу мою. 16 Бо коли я проповідую Євангелію, нема мені від того слави, бо це мій обов'язок; і горе мені, коли б я не проповідував Євангелії. 17 Коли б я робив це власновільно, я мав би нагороду; якже ж це не з власної волі, то я виконую доручену роботу. 18 Яка ж тоді для мене нагорода? - Та, що, проповідуючи Євангелію, я її викладаю даром, щоб не користуватися правом, яке з Євангелії маю. 19 Бувши від усіх вільний, я став усім слугою, щоб ще більше їх придбати. 20 Я став для юдеїв як юдей, щоб юдеїв придбати; для тих, що під законом, я став як під законом, - хоч сам я не під законом, - щоб тих, що під законом, придбати. 21 Для тих, що без закону, я став як без закону, хоч я і не був без Божого закону, бувши під законом Христовим, щоб придбати тих, які без закону. 22 Для слабких я став як слабкий, щоб слабких придбати. Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти. 23 Усе я роблю заради Євангелії, щоб став я співучасником її. 24 Хіба не знаєте, що ті, які біжать на перегонах, біжать усі, але лиш один бере нагороду? Біжіть так, щоб її осягнути! 25 Кожний змагун стримується від усього; однак ті, щоб тлінний вінець здобути, а ми - нетлінний. 26 Тож і я біжу, та не як навманці; веду кулачний бій, не як повітря б'ючи, 27 а умертвляю своє тіло і поневолюю, щоб, проповідуючи іншим, я сам, бува, не став непридатним.

1 Не хочу бо, брати, щоб ви не знали, що всі наші батьки були під хмарою, що всі перейшли через море, 2 що всі христились у Мойсея, у хмарі та в морі, 3 що всі їли ту саму духовну страву, 4 що всі пили те саме духовне питво, бо пили з духовної, що йшла за ними, скелі - скеля ж був Христос. 5 Одначе, багато з них були не боговгодні, тому вони й полягли в пустині. 6 А сталося це, щоб нам бути прикладом, щоб ми лихого не пожадали, як вони пожадали. 7 Та й ідолопоклонниками не ставайте, як деякі з них, як написано: «Народ сів їсти й пити, а потім устали забавлятись.» 8 Ані не чинім розпусти, як деякі з них чинили, і полягло їх за один день двадцять три тисячі. 9 Ані не спокушаймо Господа, як деякі з них спокушали, то й від гадюк загинули. 10 Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, то й від губителя загинули. 11 Та все це сталося з ними як приклад; написано ж на науку нам, що дійшли до повноти віків. 12 Тож, коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоб не впав. 13 Вас не спостигла ще спокуса понад людську силу. Бог вірний: він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність, але разом із спокусою дасть вам змогу її перенести. 14 Тому, мої улюблені, втікайте від ідолопоклонства. 15 Я вам говорю як розумним: судіть ви самі, що кажу. 16 Чаша благословення, що ми благословляємо, хіба не є причастям Христової крови? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового тіла? 17 Тому, що один хліб, - нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь у одному хлібі. 18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що їдять жертви, не спільники з жертовником? 19 Що хочу цим сказати? Невже ідольська жертва є чимось? Або ідол є чимсь? 20 Ні! А лиш те, що погани, коли щось жертвують, то жертвують бісам, не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками бісів. 21 Не можете пити чаші Господньої і чаші бісівської; не можете бути учасниками столу Господнього і столу бісівського. 22 Чи будемо ж ми гнівити Господа? Чи ми - міцніші від нього? 23 Усе дозволене, але не все корисне; усе дозволене, але не все будує. 24 Ніхто хай не шукає для себе користи, лише - для другого. 25 Їжте все, що на торговиці продається, нічого не розпитуючися заради сумління; 26 Господня бо земля та її повнота. 27 Як хтось із невіруючих вас запросить і ви згодилися піти, їжте все, що покладуть перед вами, нічого не розпитуючися заради сумління. 28. Але як хтось вам скаже: «Це було жертвоване ідолам!» - не їжте з-за того, хто попередив вас і сумління; 29. сумління ж, кажу, не свого, а іншого. Чому бо моя свобода мала б судитись іншого сумлінням? 30 Як я щось споживаю з подякою, чому б мене ганити за те, за що я дякую? 31 Чи ви, отже, їсте, чи п'єте, чи щонебудь робите, усе робіть на славу Божу! 32 Не будьте причиною спокуси ні для юдеїв, ні для поган, ні для Божої Церкви. 33 Отак і я сам намагаюся догодити всім у всьому, не шукаючи для себе користи, лише для багатьох, щоб спаслися.