Святе Письмо

1 Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих, що в Христі Ісусі. 2 Бо закон духа, (що дає) життя в Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерти. 3 Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом, Бог, - пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі, 4 щоб оправдання закону здійснилося на нас, що ходимо не за тілом, а за духом. 5 Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за духом, - про духове. 6 Бо прагнення тіла (веде) до смерти, а прагнення духа - до життя і миру; 7 тому що прагнення тіла вороже Богові - бо не кориться законові Божому, та й не може. 8 Тілесні не можуть подобатись Богові. 9 Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той йому не належить. 10 А як Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. 11 І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас. 12 Тим то, брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити; 13 бо коли живете за тілом, то помрете. Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити. 14 Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони - сини Божі. 15 Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновленя, яким кличемо: «Авва! -Отче!» 16 Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми - діти Божі; 17 а коли діти, то й спадкоємці ж Божі - співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним і прославитися. 18 Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з'явитися. 19 Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих. 20 Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії, 21 що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих. 22 Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках. 23 Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла, 24 бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється? 25 Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало. 26 Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними. 27 А той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що він заступається за святих згідно з Божою волею. 28. Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, - покликаним за його постановою, усе співдіє на добро. 29. Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами; 30 яких же наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив. 31 Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас? 32 Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, - як же разом із ним не подарує нам усього? 33 Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог - той, що оправдує; 34 хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, - він заступається за нас. 35 Хто нас відлучить від Христової любови? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? 36 Як написано: «За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець (призначених) на заріз.» 37 Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас. 38 Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, 39 ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім.

1 Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі. 2 Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці. 3 Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом; 4 вони - ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці; 5 їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім - Бог, благословенний повіки. Амінь. 6 Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля - ізраїльтяни; 7 і не тому, що нащадки Авраама - всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство», 8 тобто, не тілесні діти - то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків. 9 Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.» 10 Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака; 11 коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, - щоб постанова Божа була за вибором, 12 не від діл, але від того, який кличе, - їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!» 13 Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.» 14 Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні! 15 Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.» 16 Отже це - не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує. 17 Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім'я.» 18 Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим. 19 Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?» 20 А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?» 21 Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть? 22 Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель, 23 щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу, 24 -на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, - 25 як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу - улюбленою. 26 І на тім місці, де було їм сказано: «Ви - не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.» 27 Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться», 28. Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі. 29. І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.» 30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри; 31 Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности. 32 Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання, 33 як написано: «Ось я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю падіння. Хто ж вірує в нього, не осоромиться.»