Літургікон, або Служебник УАПЦ

Люди: Амінь. Іменем Господнім благослови, отче.

Священик: Слава Святій, Єдиносущній, і Животворчій, і Нероздільній Тройці завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.

Люди: Амінь.

І читаємо Шестипсалміє дуже уважно і з страхом Божим, наче б самі невидимо розмовляли з Христом Богом, молячись за гріхи наші. А священик читає перед престолом ранкові молитви. Після третього псалма він виходить на солею перед царські двері, де й закінчує читання молитов. Якщо служить диякон, то священик, закінчивши молитви, йде у вівтар, якщо ж ні, то залишається на місці і, по закінченні Шестипсалмія, тут же виголошує велику єктенію.

Читець: Слава в вишніх Богу і на землі мир, між людьми благовоління (тричі).

Господи, відкрий уста мої, і язик мій сповістить хвалу Твою (двічі).

Псалом 3

Господи, як намножилось ворогів моїх! Скільки тих, що повстали проти мене! Багато кажуть душі моїй: «Нема йому спасіння в Богові його». Але Ти, Господи, захист мій, Ти слава моя, Ти підносиш голову мою. Голосом моїм кличу я до Господа, і Він чує мене з гори святої Своєї. Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь захищає мене. Не побоюся я безлічі напасників, що звідусіль нападають на мене. Встань, Господи, і спаси мене, Боже мій, бо Ти поражаєш усіх ворогів моїх і зуби нечестивців сокрушиш. Від Господа спасіння, і над народом Твоїм благословення Твоє.

Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь захищає мене.

Псалом 37

Господи, не в обуренні Твоїм суди мене і не в гніві Твоїм карай мене. Бо стріли Твої пройняли мене і рука Твоя гнітить мене. Нема цілого місця на тілі моїм від гніву Твого, нема супокою в кістках моїх від гріхів моїх. Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене. Смердять і гниють рани мої від безумства мого. Я зовсім зігнувся, поник, і цілий день сумуючи ходжу. Бо стегна мої ранами покриті, і нема здорового місця на тілі моїм. Я знемігся і занепав, ридаю від болю серця мого. Господи, перед Тобою всі бажання мої і зітхання мої не втаєні від Тебе. Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і його вже не стало в мене. Друзі мої і приятелі мої одійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене. А ті, що шукають душі моєї, поставили сітку на мене, і ті, що бажають загибелі мені, щодня придумують підступи. А я, наче глухий, не чую, і як німий, не відкриваю уст моїх. Я став, як людина, що не чує, і не має чим виправдатися. Бо на Тебе, Господи, моя надія, Ти даси відповідь, Господи, Боже мій. І я сказав: «Нехай не потішаються з мене вороги мої». Я — мов поранений, і болі мої зо мною завжди. Бо провину мою я визнаю і сумую через гріх мій. Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше, ніж я, і намножилося тих, що ненавидять мене без вини. Ті, що відплачують мені злом за добре, ворогують проти мене, що я про добро дбаю. Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відходь від мене. Поспіши на поміч мені, Господи, Спасителю мій.

Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відходь від мене. Поспіши на поміч мені, Господи, Спасителю мій.

Псалом 62

Боже, Боже мій, до Тебе з ранку лину я, жадає Тебе душа моя в землі пустій, сухій та безводній. Як у святиню явився я до Тебе, щоб бачити силу Твою і славу Твою. Бо милість Твоя краща над життя, уста мої прославлятимуть Тебе. Хвалитиму Тебе так, поки й життя мого, і в ім’я Твоє буду підносити руки мої. Як ситтю і маслом наповнюється душа моя і радісним голосом хвалять Тебе уста мої, коли я згадую Тебе на постелі моїй і всі години ночі думаю про Тебе. Бо Ти прийшов на допомогу мені, і в тіні крил Твоїх я радуюся. Лине до Тебе душа моя; правиця Твоя підтримує мене. Ті ж, що даремно шукають душу мою, впадуть у безодню підземну, вразить їх сила меча, здобиччю звірів вони будуть. Цар же звеселиться в Бозі, і радітиме кожний, хто покладається на Нього. Бо замовкнуть уста тих, що говорять неправду.

Всі години ночі думаю про Тебе. Бо Ти прийшов на допомогу мені, і в тіні крил Твоїх я радуюся. Лине до Тебе душа моя; правиця Твоя підтримує мене.

Слава… і нині… Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі, Боже (тричі). Господи, помилуй (тричі). Слава… і нині…

Псалом 87

Господи, Боже, Спасителю мій, вдень і вночі я благаю Тебе. Нехай дійде до Тебе молитва моя, прихили вухо Твоє до благання мого. Бо переповнена страждань душа моя, і життя моє до смерти наблизилось. Я став як ті, що сходять в могилу, як чоловік, позбавлений сили, кинутий між мертвих, як ті побиті, що лежать у гробах, котрих уже не споминаєш Ти і які від руки Твоєї відкинуті. Положили мене в яму глибоку, у темряву і в тінь смерти. По мені пройшов гнів Твій, і всі хвилі Твої поразили мене. Ти віддалив від мене знайомих моїх, бо став я огидним для них. Я в неволі і не можу вийти. Очі мої знемоглися від горя. Взивав я до Тебе, Господи, кожного дня. До Тебе простягав я руки мої. Хіба для мертвих твориш Ти чудеса? Хіба мертві встануть і будуть славити Тебе? Хіба сповіщатимуть про милість Твою у гробах, і про істину Твою у місці тління? Хіба пізнані будуть у темряві чуда Твої і правда Твоя в землі забуття? Я ж, Господи, благаю Тебе, і зранку молитва моя зустрічає Тебе. Нащо Ти, Господи, відкидаєш душу мою і відвертаєш лице Твоє від мене? Я немічний і в труднощах від юнацтва мого, а несучи кари Твої, я знесилився. По мені пройшов гнів Твій і страхіття Твої пригнітили мене. Вони облягають мене кожний день, як вода, обступають мене всі вкупі. Ти віддалив від мене друга-приятеля і знайомих моїх від моїх страждань.