Орест Стафійчук - Магічні таємниці мольфарів

Тривожити по дурницях мольфара не годиться, інакше Сила самого чаклуна може покарати людину. Не терпить вона і образ, насмішок та наклепів.

Завдання мольфара – заглибитися в людину, у суть її проблеми, допомогти розібратися й налаштувати на потрібний лад, активізувати її внутрішні ресурси, адже багато чаклунів знають, що частенько вона сама придумує собі якесь лихо, накручує себе… Мольфар намагається допомагати людині у виборі не лише її життєвого шляху, але й філософії її буття. Це не просто чаклуни чи маги, це справжні чарівники. Вони діють на людину своїми Духом, енергетикою і словом.

Справжній мольфар завжди простий у спілкуванні, але небагатослівний, суворий і в той же час справедливий, оскільки завжди відчуває речі й людей такими, якими вони є насправді. Він дозволяє людям ставитися до нього як завгодно, проте ніколи не допоможе тим, хто насміхається з нього.

Мольфари мають багато чого у своєму житті. Всесвіт, якому вони повністю віддали себе, нагороджує їх багатьма благами, адже не зможуть вони допомагати іншим, коли у самих є проблеми й турботи. Це часто самотні люди (без сім’ї), які вимушені підлаштовуватися під інших, інакше їх визнають за дурнів або, того гірше, – хворих. Вони ніколи повністю не відкривають того, що знають, бо навчені гірким досвідом. За правду їх колись виселяли і навіть вбивали.

Дорогі читачі, цей розділ я побудував у вигляді інтерв’ю для того, щоб відповісти на ті запитання, на які вам кортить дізнатися відповіді.

Хто такі мольфари?

Мольфари, як і екстрасенси та маги, є провідниками між Небом і людьми. У культурі гуцулів всяку людину, яка наділена надприродними здібностями, за звичкою називають мольфаром, або «земним богом». Кажуть, що мольфарство є окремим відгалуженням магії, яке бере свій початок від козаків-характерників. Та це неправда, воно зародилося в Карпатах ще задовго до козаків – у сиву давнину. Воно містить конгломерат різноманітних магічних течій, зокрема кельтів і друїдів, адже колись у гори кочували різні народи. Думаю, там воно обростало новим гіллям. От, наприклад, ритуали з виготовленням «вольту» (ляльки вуду) нам, простим смертним, нібито стали відомі через американські кінофільми, і прийшли вони до нас із Гаїті від тих, хто знався на магії вуду. Хоча ця релігія зародилася на Африканському континенті, а точніше, її батьківщиною вважають Бенін, проте в наших горах вже були свої такі магічні формули. Де Гаїті, а де Карпати?! Це вказує тільки на одне: математика всюди однакова, проте викладають її різними мовами, і кожен вчить по-своєму.

Лемки, бойки та гуцули – усі ці етнографічні групи зробили дуже важливий внесок у духовну та культурну спадщину України, і як прикро те, що ця душа нашої неньки потроху відмирає та зникає…

Колись давно людей, котрим приписували зв’язок із чимось демонічним, нарікали мольфарами, тобто тими, хто знався з нечистою силою. Так і з’явилося це слово, навіть маємо підтвердження цього у стародавніх українських словниках, де так і написано: мольфар – злий дух. Але це не означає, що усі злі й погані, просто люди були неграмотні, нерозвинуті, як у наші дні, а ще й церква перетягувала ковдру на себе. Ви тільки вдумайтеся: церква, яка вчить не вбивати, сама пішла колись на такий страшний гріх, знищуючи, за їхніми твердженнями, відьом на вогнищах, у воді. І все це заради того, щоб тримати владу у своїх руках, щоб люди не йшли за іншими, хто щось знав. Про це страшно й говорити. І чи не розплачується людство великою ціною за таке складним теперішнім сьогоденням?

До речі, ви знали, що відьомські процеси були й в Україні? Так, наприклад, у 1634 році три львів’янки – Єва Грубарка, Єва Питлоха та Доротея Смоличка – були піддані тортурам на дибі за звинуваченням у заподіянні смерті через магію. На суді жінки заявили, що оббрехали себе, бо не витримали болю. Але їх все одно стратили.

А в 1730 році кременецький шляхтич Лукаш Малинський звинуватив свою піддану, Марину Перисту, у спробах зачарувати його. Жінка з Божою допомогою витерпіла усі муки, навіть тортури вогнем, та вини своєї так і не визнала. Зрештою їй відрубали голову.

Гадаю, ви й самі усе розумієте. Колись так мстилися, впливали на ворогів. Якби у XVII столітті приземлився звичний нам літак із пасажирами десь посеред поля, людей, які вийшли б з нього, назвали чортами та дітьми диявола і спалили б на вогнищі чи закидали камінням.

Історія розповідає, що одними з найвідоміших козаків-характерників були козак Мамай та Іван Сірко. Саме Іван Сірко за час свого отаманування перемагав усі битви і бої з ворогами, бо, за переказами, звідкись знав усе наперед. Кажуть, що Сірко володів такою силою, що вмів перетворюватися навіть на вовка.