Николай Билкун - Декамерон Самуїла Окса

А що ми з вами взагалі про човни знаємо, крім «Пливе човен води повен…» або «Я на лодочке каталась»? Здається мені, що небагато знаємо. А знати треба, бо човен — це не просто засіб пересування, човен — це засіб лікування. Човен — це фізтерапія. Медична наука численними дослідами довела, що завдяки човнові живіт стає м’якшим і меншим, а біцепси — твердішими і більшими.

Але перш ніж сісти на човен, треба мати сяку-таку технічну обізнаність. Це для того, щоб, коли ви повернетесь додому у свої сухопутні краї і почнете розповідати своїм близьким та знайомим про чорноморські пригоди, не прохопитися ненароком і не бовкнути приблизно такого: «Пам’ятаю, каталися ми на човні…» Запевняю вас, що така заява ні в кого ентузіазму не викличе. На човні можна навіть по ставку кататися. А от коли ви, недбало струшуючи попіл із сигарети і мружачи очі, як морський вовк, нехотя кинете: «Якось вийшли ми у море на гичці…» або «Штормець балів шість, а ми на ялику пиляєм…», ефект буде зовсім інший. Найкращі дівчата до вас ближче присунуться і у рота вам заглядатимуть. Бо човен, то човен, а гичка і ялик— предмети чорноморської романтики.

Отже, гичка і ялик. Щоб не зупинятися докладно на технічних якостях цих апаратів для плавання по Чорному морю, я відразу скажу, що гичка більше схожа на скумбрію, а ялик більше схожий на камбалу.

Для тих, хто за час своєї відпустки так і не спромігся побачити в Чорному морі ані скумбрії, ані камбали, додам, що гичка (як і скумбрія) довша і вужча, а ялик (як і камбала) коротший і ширший.

За більш примітивним поділом вони поділяються на «двійки» і «трійки».

На «двійці» виходять у море двоє, на «трійці», відповідно, — троє.

Маючи таку теоретичну базу, ви вже сміливо можете займати чергу біля станції прокату човнів, а діждавшись черги, — виходити в море.

Човен разом з вами випхне в море спеціальний громадянин у засуканих вище колін штанях. Цим його повноваження вичерпуються, і ви, залишившись віч-на-віч із стихією, починаєте вичерпувати із ялика (чи із гички) воду, яку хвилі нахлюпали туди саме в той час, коли ви вмощувалися на банці [4] 3 банкою варення чи консервів не має нічого спільного. Так по-морському називається та лавичка, на якій ви сидите в човні. В розмові не забувайте вживати це слово ефектно. Примітка автора. .

Тут ви матимете змогу переконатися, що все тече і все міняється. На дні човна меланхолійно плавають ваші черевики, ваші штани мокрі до колін, пачка сигарет розбухла і зараз осяде на дні, а окуляри-світлофільтри тільки що булькнули за борт. Що й казати, стихія жартувати не любить.

Ви ще не встигли вирішити, що вам раніше з води рятувати: черевики, чи сигарети, чи, може, штани викручувати, а хвиля взяла вас разом з човном і так собі м’якесенько на пісочок — хлюп! І знову ви на сухопутті… Море не проведеш, як і коня норовистого, воно знає, з ким має діло. Але ви не лякайтеся і не подавайте виду; громадянин в штанях, засуканих вище колін, знову вас випхне у море, бо це входить в його обов’язки. Тепер ви вже гав не ловіть, а беріться за весла. Беріться за весла і гребіть чимдуж од берега, бо хвиля вас знову на лісочок посадить. Тут може одна халепа приключитися. Намагаючись якнайшвидше відчалити від берега, ви хльоснетесь мокрими штанями на банку, очима до носа ялика (чи гички) і гарячково запрацюєте веслами. Не дивуйтесь, коли за хвилину корма вашого ковчега заскрегоче, як баба-яга зубами, по піску. Не лякайтеся і робіть вигляд, що все в порядку. Громадянин в підсуканих штанях втретє випхне вас у море. Сталося те, що мусило статися на всіх законних підставах. У моря свої закони. І коли ви хочете пливти вперед, то мусите вмощуватися на човні задом наперед: потилицею до носа, а власним носом до корми. Отак. А тепер веслами раз-два, раз-два і… пішли у відкрите море.

На словах воно, звичайно, легко і просто, а на ділі буде трохи не так. На ділі може статися, що ялик ваш (чи гичка) закрутиться так, як оте цуценя, що хоче власного хвоста впіймати.

Вам здається, що ви хоробро розсікаєте всі вали від номера першого до номера дев’ятого включно, а насправді ваш човен (і ви разом з ним) дуже нагадуєте песика, який вискубує у себе з хвоста реп’яхи.

Пояснюється це все дуже просто: одне весло у вас будуть крабів на дні, друге в цей час чухає хвилю і нагортає воду у човен. Вичерпавши капелюхом воду, почерпніть і таку премудрість: весла у воду треба занурювати рівномірно, не дуже щоб так глибоко, але й не дуже щоб так мілко. А з води, з вашою допомогою, вони й самі якось виберуться.